ОРГАНІЧНА ХІМІЯ

ОРГАНІЧНА ХІМІЯ — наука, яка вивчає будову, фізичні та хімічні властивості, реакційну здатність органічних сполук рослинного чи тваринного походження, розроблення методів синтезу органічних сполук різних класів як природних, так і синтетичних; вивчення механізмів хімічних реакцій та тих закономірностей, яким вони підлягають. Назва «органічна» запропонована шведським хіміком Й.Я. Берцеліусом у 1808 р., оскільки на той час предметом вивчення були речовини, які утворювалися лише в живих організмах.

Виділення сучасної О.х. в самостійну хімічну науку спричинене великою кількістю та різноманіттям органічних сполук, суттєвою відмінністю їх реакційної здатності, важливою роллю в життєдіяльності рослинних та тваринних організмів, а також винятковою важливістю О.х. в житті людини та суспільства. Різноманітність органічних сполук визначається унікальною здатністю атомів карбону зв’язуватися між собою простими та кратними зв’язками, утворювати сполуки із практично необмеженою кількістю атомів, сполучених у ланцюги, цикли, біцикли, трицикли, поліцикли, каркаси тощо. На сьогодні відомо понад 10 млн органічних речовин; при цьому майже щорічно одержують приблизно 250–300 тис. нових.

Основними напрямками дослідження О.х. є розроблення методів синтезу органічних сполук різних класів; розроблення теоретичних та експериментальних методів дослідження будови і властивостей органічних сполук; вивчення будови, фізичних та хімічних властивостей органічних сполук; відкриття та вивчення нових типів і механізмів органічних реакцій. Сучасна О.х. містить: класичну О.х., хімію аліфатичних, аліциклічних, ароматичних, гетероциклічних, азотовмісних, сірковмісних та інших органічних сполук. На межі О.х. з неорганічною та біохімією виникла хімія металоорганічних сполук і біоорганічна хімія. Окремими розділами О.х. є хімія високомолекулярних сполук, хімія вуглеводнів, хімія гетероциклів, хімія барвників і люмінофорів, хімія пластмас та ін.

Основна мета досліджень в О.х. — розвиток методів синтезу, встановлення залежності фізичних та хімічних властивостей органічних сполук від їх будови, вивчення нових типів і механізмів органічних реакцій.

Основним методом О.х. є синтез, який пов’язує її з хімічною промисловістю: тонкий органічний синтез — виробництво лікарських речовин, вітамінів, рідких кристалів, ферментів, феромонів тощо, і основний органічний синтез — виробництво штучних волокон, пластмас, переробка нафти та газу та ін. Будову органічних речовин вивчають за допомогою методів аналізу: елементного аналізу, ЯМР, мас-спектроскопії, ІЧ-спектроскопії, рентгеноструктурного аналізу, електронографії та ін. Застосовуються різні методи виділення, очищення та розділення органічних речовин, одним із таких методів є різні види хроматографії.

Досягнення О.х широко використовуються: це пластмаси та синтетичний каучук, миючі засоби, фарбуючі та вибухові речовини, штучні волокна і паливо, лікарські речовини тощо.

О.х. посідає чільне місце в системі фармацевтичної освіти, оскільки понад 90% лікарських речовин є органічними сполуками. О.х. необхідна студенту фармацевтичного ВНЗ чи факультету для освоєння аналітичної, фізичної, колоїдної хімії; медико-біологічних наук — патології, біохімії, фізіології, фармакології; профільних дисциплін — фармацевтичної хімії, токсикологічної хімії, аптечної та заводської технології ліків, фармакогнозії. Одним із основних підручників з О.х. для фармацевтичних вузів і фармацевтичних факультетів є «Органічна хімія», автори — В.П. Черних, Б.С. Зіменковський, І.С. Гриценко, створений у НФаУ та Львівському медичному університеті. Перше видання підручника вийшло у трьох книгах. За створення підручника авторам присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки 2000 р., а також нагороду ім. Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України (1997), диплом «Кращий підручник» (2002). Друге видання підручника «Органічна хімія» (2007 рос., 2008 укр.), як і перше, побудоване за принципом викладу фундаментальних загальнотеоретичних положень органічної хімії з подальшим описом реакційної здатності найважливіших класів органічних речовин, в окремі розділи виділені гетероциклічні та природні сполуки. Друге видання підручника «Органічна хімія» отримало гриф МОЗ України «Національний підручник» (2014).

 Органічна хімія. — У 3 кн. / В.П. Черних, Б.С. Зименковський, І.С. Гриценко. Кн. 1. Основи будови органічних сполук. — Х., 1993; Кн. 2. Вуглеводи та їх функціональні похідні. — Х., 1996; Кн. 3. Гетероциклічні та природні сполуки. — Х., 1997; 2007; 2008; Черних В.П., Зіменковський Б.С., Гриценко І.С. Органічна хімія: Підручник / За заг. ред. В.П. Черних. — 2-ге вид., випр. і доп. — Х., 2008.