ОСНОВНИЙ ОБМІН

ОСНОВНИЙ ОБМІН — мінімальна кількість енергії, необхідна для підтримання життя організму в стані повного спокою. О.о. відображає інтенсивність метаболічних процесів в організмі, спрямованих на підтримку життєво важливих функцій. Значна частина цієї енергії витрачається на забезпечення діяльності серцево-судинної та дихальної систем, залоз внутрішньої секреції, нирок, печінки, ШКТ та інших органів. О.о. визначають у людини, яка не спить і знаходиться в стані повного м’язового й емоційного спокою, при комфортній температурі (18–20 °С), у ранкові години натще, тобто не менш ніж через 12–16 год після останнього прийому їжі, при виключенні білків із раціону за 2–3 доби до визначення. О.о. виражають кількістю кілокалорій (ккал), виділених організмом у певних умовах, на 1 кг маси чи на 1 м2 поверхні тіла за 1 год чи за 1 добу, або згідно з Міжнародною системою одиниць (СІ) — у кілоджоулях (кДж). Більшість дослідників вважають, що О.о. є незмінною величиною для певного організму. Разом з тим, будучи інтегральним показником інтенсивності окисних процесів у тканинах при спокої, О.о. певною мірою залежить від функціонального стану нервової та ендокринної систем, фізіологічного стану внутрішніх органів, а також зовнішнього впливу на організм. Рівень О.о. може змінюватися при недостатньому чи надмірному харчуванні, тривалому збільшенні чи зниженні фізичних навантажень, впливі на організм кліматичних факторів тощо. У різних людей величина О.о. залежить головним чином від віку, росту, маси тіла, статі. У середньому в дорослої здорової людини рівень О.о. становить 1600–1700 ккал/добу, причому у жінок він на 10–15% нижчий, ніж у чоловіків. У немовлят, за даними різних дослідників, О.о. становить 46–54 ккал/ кг/добу. У дитини протягом перших місяців життя теплопродукція зростає і досягає максимуму на початок 2-го року, перевищуючи теплотворення дорослої людини у 2 рази. У міру зростання показники О.о. знижуються спочатку швидко, потім повільніше і до 16–17 років наближаються до величин, характерних для дорослого. Надалі О.о. знижується ще більше. Високий рівень О.о. у дитячому віці пояснюється великою кількістю протоплазматичної маси, високою метаболічною активністю, посиленим ростом тканин. У старечому віці поряд зі зниженням кількості й активності клітин знижується і м’язова активність, що також позначається на рівні О.о. У людей однієї статі, віку і статури О.о. — приблизно однакова величина, якщо суворо дотримані умови його визначення. При перерахуванні інтенсивності О.о. на 1 кг маси тіла у теплокровних тварин різних видів спостерігаються значні відмінності, при цьому чим менша тварина, тим вищий рівень О.о. на 1 кг маси тіла. При перерахуванні інтенсивності О.о. на 1 м2 поверхні тіла отримані величини розрізняються не настільки різко, як при перерахуванні на 1 кг маси тіла. М. Рубнер (1883) сформулював закон поверхні тіла, відповідно до якого інтенсивність обміну пропорційна величині поверхні тіла. Однак цей закон має відносне значення і дозволяє проводити лише орієнтовні розрахунки енергії, що виділяється організмом. На величину О.о. у спокої впливає характер харчування (загальна кількість і склад їжі). Крім того, прийом їжі викликає підвищення інтенсивності обміну речовин, що продовжується протягом 5–6 год. Такий вплив їжі на рівень обміну речовин та енергії називається специфічною динамічною дією їжі. Механізм специфічної динамічної дії їжі більшість дослідників пояснюють безпосереднім впливом на клітину продуктів розпаду чи їжі, продуктів проміжного обміну, чи зміною функціональної діяльності ШКТ, тобто активізацією перистальтики кишечнику і посиленням роботи травних залоз. Р.П. Ольнянська (1949) встановила також складнорефлекторний механізм специфічної динамічної дії їжі. Для зміни рівня О.о. обмежують надмірне споживання їжі, підвищену чи недостатню кількість у раціоні окремих поживних речовин. На рівень О.о. впливає і температурний фактор: тривалий вплив на організм тварин і людини низької температури підвищує О.о. (при зниженні температури повітря на 10 °С рівень О.о. підвищується на 2,5%); висока температура знижує О.о., тобто відбувається його адаптація до температури навколишнього середовища. У людини і тварин О.о. варіює протягом доби, змінюється по днях, у різні сезони року; під час сну він знижується на 13% (за рахунок розслаблення скелетних м’язів). Сезонні зміни О.о. у людини полягають у підвищенні його навесні та раннім літом і зниженні — пізньої осені й узимку. Сезонні зміни пов’язані не стільки з температурним фактором, скільки зі зміною рухової активності, коливаннями гормональної діяльності організму тощо. Визначення О.о. має велике значення у практичній медицині при діагностиці деяких захворювань. О.о. розраховують за допомогою таблиць, в яких враховується маса тіла, ріст, вік і стать випробуваного, а також калориметричних методів чи методу непрямої калориметрії, заснованого на дослідженні газообміну.

 Здоровье матери и ребенка: Энциклопедия / Под ред. Е.М. Лукьяновой. — К., 1993; Фізіологія з основами анатомії людини / За ред. Л.М. Малоштан. — Х., 2003.