ОМАН

ОМАН фотоОМАН (Inula L.; inula — лат. назва рослини) — багаторічні трав’янисті рослини, рідше — кущі родини Айстрових (Складноцвітих) — Asteraceae (Compositae). Рід нараховує понад 150 видів (за іншими даними — до 200 видів), у країнах СНД — 30 видів. Ареал поширення — країни Середземномор’я, менше — в Європі, Азії, Африці. У медицині використовують О. високий — Inula helenium L. (helenium — можливо, грец. helos — болотистий луг або helios — сонце). Рос. назва: девясил высокий; нар. назви: дивосил, дев’ятисил. Стебло міцне, пряме, рубчасте, до 2 м завв., у верхній частині розгалужене, вкрите жорсткими волосками. Листки чергові, великі, до 50 см завд. і до 25 см завш., зверху жорстковолосисті, знизу — сіро- повстисті. Квітки жовті, зібрані у великі кошики, які утворюють на верхівці стебла щитоподібне суцвіття. Росте майже по всій території України, на узліссях, лісових луках, у чагарниках, по берегах річок. Офіцинальною сировиною є кореневища та корені О. — Rhizomata et radices Inulae. Кореневище товсте, м’ясисте, з численними твердими довгими коренями, зовні сірувато- бурими, з поздовжніми тріщинами, всередині — жовто-білими, з буруватими блискучими цяточками. Кореневища та корені О.в. заготовляють восени, залишаючи на кожні 10 м2 по одній добре розвиненій рослині для відновлення заростей. Викопані кореневища і корені відмивають від землі й розрізають на шматки, пров’ялюють протягом 2–3 днів на вільному повітрі, після чого досушують у добре провітрюваних приміщеннях або сушарках при температурі не вище 40 °С. Кореневища та корені О.в. містять етерну олію (3%), яку називають алантовою. При кімнатній температурі — це масляниста кристалічна маса, при 35–45 °С перетворюється на брунатну рідину зі специфічним запахом. Кристалічна частина олії називається геленіном, до складу якого входить суміш біциклічних сесквітерпеноїдів — евдесманолідів, в основному похідних β- селінену, таких, як алантолактон, ізоалантолактон та дигідроалантолактон, а також тетрагідроалантолактон, 2- оксоалантолактон, 1β- гідроксіалантолактон, асперилін, 4Н- конфертин, костунолід, гермакрен -D- лактон та ін.

Oman_1.eps фото

α-Селінен

Oman_2.eps фото

β-Селінен

Крім етерної олії, в кореневищах та коренях є багато інуліну (до 40%) та інших полісахаридів (псевдоінуліну, інуденіну); смоли, камеді, слідів алкалоїдів, сапонінів, органічних кислот.

Галенові препарати О. полегшують відхаркування, збуджують апетит і поліпшують травлення, зменшують секреторну активність кишечнику і регулюють його моторику, виявляють стимулювальну дію на процес утворення жовчі, нормалізують обмін речовин в організмі. Їх застосовують при гострих і хронічних захворюваннях ВДШ (бронхіті, трахеїті, катарі), при грипі, хворобах ШКТ (гастриті, ентероколіті, недостатньому травленні), печінки і нирок. Препарат Алантон застосовують для лікування при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки. Входить до складу комплексних препаратів. Етерна олія має антисептичну, протизапальну та протиглистну дію. У гомеопатії використовують свіже кореневище з корінням при хронічному бронхіті, в гінекології — при дисменореї, метриті.

Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; семейство Asteraceae (Compositae). — СПб. 1993; Who monographs on selected medicinal plants. — Vol. 2. — World Health Organization. — Geneva, 2002.


Інші статті автора