АТЕСТАЦІЯ СПЕЦІАЛІСТА

АТЕСТАЦІЯ СПЕЦІАЛІСТА (лат. attestatio — посвідчення, підтвердження) — визначення кваліфікації спеціаліста, рівня його професійно-технічних знань, практичного досвіду, необхідних для виконання конкретних службових обов’язків. Розрізняють наукову і службову А.с. Формою наукової А.с. є перевибори у вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах професорсько-викладацького складу і наукових співробітників. А.с. вважається присудження в установленому порядку наукових ступенів і учених звань. Із 1974 р. запроваджена атестація викладачів і керівних працівників середніх спеціальних закладів. Мета А.с. — найбільш раціональне використання кадрів, підвищення ефективності їх праці. Порядок і умови проведення А.с. регулює КЗпП України та законодавство. Працівники, які вступили у трудові правовідносини за контрактом, проходять А.с. лише в тих випадках, коли це передбачено його умовами. А.с. не підлягають працівники, які навчаються без відриву від виробництва на двох останніх курсах у вищих навчальних закладах за профілем діяльності, за яким проводиться А.с., а також вагітні. Жінки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, проходять А.с. не раніше, ніж через рік після виходу на роботу. Для проведення А.с. створюються атестаційні комісії для перевірки та оцінки кваліфікації працівників на відповідність їх посаді чи роботі, яку вони виконують. Комісії вивчають фахові якості спеціалістів, обсяг їх знань і досвіду, необхідних для виконання службових, трудових функцій. При визначенні остаточної оцінки враховуються конкретні умови праці, характер функціональних і фахових вимог, які ставляться до атестованого. Специфічне місце серед атестаційних комісій займає Вища атестаційна комісія України (ВАК), яка відповідно до положення, затвердженого КМУ (1996), є органом державної виконавчої влади й реалізує державну політику в галузі А. наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації шляхом присудження наукових ступенів та присвоєння учених звань. Графіки проведення А.с. затверджуються власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом і доводяться до відома тих, хто підлягає А.с., не пізніше ніж за 1 міс до початку її проведення. Відповідні працівники мають бути ознайомлені з атестаційними матеріалами про них до засідання атестаційної комісії. Для працівників різних галузей економіки встановлено різну періодичність проведення А.с. — від 3 до 5 років. У разі негативного результату А. працівника може бути звільнено протягом 2 міс за п. 2 ст. 40 КЗпП України як такого, що не відповідає посаді, яку він обіймає. Не допускається звільнення працівника за результатами А.с. у період його тимчасової непрацездатності, а також під час відпустки. Цей час не зараховується також у двомісячний термін, протягом якого працівника може бути звільнено за результатами А.с.

А. педагогічних працівників — визначення їх відповідності зайнятій посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого та стажу педагогічної роботи їм встановлюється кваліфікаційна категорія, визначається тарифний розряд оплати праці, присвоюється педагогічне звання. А. педагогічних працівників проводять відповідно до Закону України «Про освіту» з метою активізації їх творчої професійної діяльності, стимулювання безперервної фахової та загальної освіти, якісної роботи, підвищення відповідальності за результати навчання і виховання, забезпечення соціального захисту компетентної педагогічної роботи. За результатами А.с. встановлюються такі кваліфікаційні категорії: спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії, спеціаліст вищої категорії. Присвоюються педагогічні звання: старший викладач, майстер виробничого навчання першої категорії, майстер виробничого навчання другої категорії, викладач-методист тощо.

А. вищого навчального закладу — підтвердження державою здатності вищого навчального закладу до проведення навчально-виховного процесу на рівні державних стандартів якості освіти відповідно до заявленого статусу. А. підлягають усі ліцензовані вищі навчальні заклади.

Український педагогічний словник. — К., 1997; Юридична енциклопедія. У 6 т. / За ред. Ю.С. Шемчушенка. — К., 1998.– Т. 1.


Інші статті автора