АРТРИТИ

АРТРИТИ (грец. arthron — суглоб) — запальне захворювання суглобів. До самостійних нозологічних форм належать: ревматоїдний артрит, ревматичний поліартрит (хвороба Сокольського — Буйо), анкілозивний спондилоартрит (хвороба Бехтєрева), інфекційний специфічний артрит (гонорейний, туберкульозний (див. Туберкульоз), дизентерійний (див. Дизентерія), вірусний та ін.), інфекційно-алергічний поліартрит (включаючи паліндромний ревматизм і переміжну водянку суглоба), псоріатичний поліартрит, хвороба Рейтера. До А. при інших захворюваннях віднесені: А. при алергічних захворюваннях (див. Алергія), дифузних захворюваннях сполучної тканини, метаболічних порушеннях (подагра та ін.), захворюваннях легень, крові, травного тракту, саркоїдозі, злоякісних пухлинах (див. Пухлини) і деяких синдромних захворюваннях. Крім двох основних груп, в окрему групу виділені травматичні А. (внаслідок особливостей їх виникнення і лікування).

Причиною розвитку запального процесу в суглобі може бути місцева чи загальна інфекція, алергія, аутоалергія, місцева травма та ін. Однак етіологія деяких тяжких запальних суглобових захворювань (напр. ревматоїдний А., анкілозивний спондилоартрит та ін.) на сьогодні недостатньо вивчена. Фактори, що спричинюють розвиток А., — переохолодження, фізичне перевантаження суглоба. Патогенез А. складний і різноманітний. При інфекційних специфічних А. можливий бактеріально-метастатичний і токсично-алергічний шляхи ураження суглобів. Іноді відзначають токсично-алергічний механізм розвитку інфекційних А., коли вплив мікробних токсинів за наявності підвищеної чутливості суглобних тканин спричинює розвиток алергічного синовіту, який, як правило, зникає при лікуванні без залишкових явищ (синовіт при туберкульозному А., алергічна форма гонорейного, дизентерійного, бруцельозного та інших інфекційних А.). Менше вивчений патогенез неспецифічних А., до яких належать такі поширені захворювання, як ревматоїдний А., анкілозивний спондилоартрит, псоріатичний поліартрит тощо. Участь інфекції в їх походженні на сьогодні не доведена.

Перебіг А. може бути гострим, підгострим і хронічним. Загальна клінічна симптоматика — біль у суглобах, їх деформація, порушення функції, зміна температури та кольору їх шкірних покривів. Біль при А. носить спонтанний характер, найбільш інтенсивний у другій половині ночі та зранку, зменшується після руху (так званий запальний тип болю). Деформація суглоба є наслідком зміни м’яких тканин (ексудативні, проліферативні й склеротичні процеси), підвивихів і контрактур. Порушення функції суглоба може бути спричинене як болем, так і морфологічними змінами суглобних тканин; виражається по-різному — від легкої, що не позбавляє хворих працездатності, до повної нерухомості суглоба внаслідок фіброзного чи кісткового анкілозу. При гострих А. обмеження рухливості зазвичай має оборотний характер. Для хронічних форм характерне прогресуюче обмеження рухливості, спочатку зумовлене болем, потім розвитком проліферативного і фіброзного процесів; зрідка внаслідок остеолітичних процесів, підвивихів, навпаки, патологічної рухливості суглоба. Зміна температури шкірних покривів суглоба — досить частий симптом А. Перебіг А. відрізняється великою варіабельністю. Можливі гострі, нетривалі та цілком оборотні форми (алергічні, ревматичні А. та ін.), а також тривалі, прогресуючі хронічні А., результатом яких може бути повна втрата функції суглобів (кістковий або фіброзний анкілоз при ревматоїдному, септичному А. тощо). Хронічні форми нерідко призводять до інвалідизації хворих.

Лікування. Застосування етіотропної терапії можливе лише при А., спричиненому специфічною інфекцією (туберкульоз, гонорея, бруцельоз та ін.). У всіх інших випадках необхідно застосовувати комплексну патогенетичну терапію, спрямовану на зміну загальної та імунологічної реактивності хворого (застосування десенсибілізуючих, імунодепресивних препаратів, вплив на осередок хронічної інфекції, нормалізація обміну речовин); зниження загальних і місцевих запальних реакцій (застосування фізіотерапевтичних процедур, курортного лікування); відновлення порушеної функції суглоба (лікувальна гімнастика, масаж, фізіо-бальнеотерапія, трудотерапія); лікування, спрямоване на основний патологічний процес (при А., пов’язаному з іншими захворюваннями).

 БМЭ. — М., 1975. — Т. 2; Ганджа І.М., Коваленко В.М., Лисенко Г.І., Свінціцький А.С. Ревматологія. — К., 1996; Дормидонтов Е.И., Коршунов Н.И., Фризен Б.И. Ревматоидный артрит. — М., 1981; Чепой В.М. Диагностика и лечение болезней суставов. — М., 1990.


Інші статті автора