АЛІМЕНТАРНА ДИСТРОФІЯ

АЛІМЕНТАРНА ДИСТРОФІЯ (лат. alіmentarіus — харчовий, продовольчий, dys — порушення функції, розлад + trophia — живлення тканини, органу; син.: голодна хвороба, едематозна хвороба, безбілковий набряк, голодний набряк, військовий набряк) — хвороба тривалого недостатнього харчування, яка проявляється загальним виснаженням, прогресуючим розладом усіх видів обміну речовин і дистрофією тканин і органів з порушенням їх функцій.

Основним етіологічним фактором А.д. є тривала (тижні, місяці) недостатність калорійності споживаної їжі. До основного етіологічного фактора додаються, як правило, інші, що також зумовлені тяжким становищем населення (нервово-емоційна перенапруга, холод, часто — важка фізична праця). Інфекції, особливо кишкові, підвищують імовірність розвитку А.д. і обтяжують її перебіг. У розвитку А.д. мають значення також якісні зміни харчового раціону: нестача білків або переважний вміст у їжі білків рослинного походження. При дефіциті білків і жирів, крім загального зниження калорійності, відзначають нестачу незамінних амінокислот, жирних кислот і вітамінів (особливо жиророзчинних). Деякі харчові речовини можуть надходити в організм у надлишку. Це перш за все стосується кухонної солі та води, що зазвичай менш дефіцитні й посилено споживаються хворими у зв’язку з безбілковим набряком, що розвивається, і потребою в будь-якій їжі для угамування відчуття «вовчого голоду» (так зване солеїдство). При тривалій нестачі харчування організм витрачає власні запаси: зникають жирові депо, використовуються тканинні білки, жири й вуглеводи, грубо порушується пластичний і енергетичний обмін. Досить рано виявляють зниження рівня глюкози у крові. Особливо низький рівень глюкози в крові (1,4–2,2 ммоль/л) встановлюють під час голодної коми. Вміст холестерину й нейтрального жиру в крові також знижується. Підвищується рівень молочної кислоти, у сечі з’являються ацетон і ацетооцтова кислота в підвищеній кількості. У більш пізній термін перебігу хвороби знижується рН крові. Особливо виражені зміни з боку білкового обміну. Відзначають загальну гіпопротеїнемію, диспротеїнемію (переважання в крові глобулінів). Гіпопротеїнемія є основним фактором у генезі набряків, що розвиваються. Має також значення підвищене потрапляння з їжею хлористого натрію, порушення гормональної регуляції водно-сольового обміну, уповільнення течії крові. Відбуваються глибокі зміни тих функцій організму, у реалізації яких беруть участь білки. Порушується секреція травних залоз. Ферментативна недостатність поглиблює дистрофію тканин і органів унаслідок порушення всмоктування харчових продуктів та їх засвоєння.

Можна виділити три ступені (стадії) А.д. за тяжкістю клінічних проявів хвороби (М.І. Хвиливицька). І ступінь — виражене зменшення харчування, підвищення апетиту, спрага, прискорення сечовипускання (полакіурія), підвищене споживання кухонної солі, а також ледь помітна, що з’являється лише іноді, набряклість; ІІ ступінь — різке зменшення маси тіла з повним зникненням жирової клітковини на шиї, грудях, животі та сідницях. Можуть з’являтися помітні набряки. Підвищується апетит, спрага, посилюється полакіурія, поліурія. З’являються схильність до запорів, гіпотермія, відбуваються зміни психіки; ІІІ ступінь — повне зникнення жиру. Різко виражена загальна слабість, адинамія, апатія, атрофія скелетних м’язів. При едематозній формі — стійкі набряки, асцит. Вірогідні різкі розлади апетиту — від «вовчого голоду» до повної анорексії, зміни функції кишечнику — від запорів до нетримання калу.

При лікуванні А.д. важливо дотримуватися повного фізичного і психічного спокою, зігрівання хворого, призначення повноцінної дієти, яку поступово розширюють. Загальна калорійність має досягати 3000–3500 ккал; вуглеводів — 500–550 г, жирів — 70–80 г. Поряд зі звичайним споживанням їжі показане парентеральне введення поживних речовин. Споживання води й хлориду натрію обмежується. За показаннями призначаються кофеїн, у низьких дозах — снодійні засоби, а також броміди і валеріана; для боротьби з анемією — препарати заліза і вітаміни (особливо В12). Доцільне призначення ЛП, які покращують травлення. З гормональних препаратів — АКТГ, анаболічні стероїди; при виражених набряках — ЛП з діуретичною дією.

 БМЭ. — М., 1974. — Т. 1; Патологічна фізіологія / За ред. А.І. Березнякової. — Х., 2003.


Інші статті автора