ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ (англ. quality of life, скор. QOL; нім. Lebensqualitat, скор. LQ) — економіко-філософська категорія, яка постійно еволюціонує та характеризує матеріальну та духовну комфортність існування людей. Головними завданнями в концепції Я.ж. проголошуються: забезпечення фізичного та морального здоров’я суспільства; поширення вживання населенням екологічно чистих продуктів харчування; гармонізація умов праці.

Категорія Я.ж. вперше була введена в науковий обіг у 60-х роках ХХ ст. у зв’язку зі спробами моделювання закордонними дослідниками траєкторій промислового розвитку. У 90-ті р. ХХ ст. проблема захисту прав споживачів та інтересів суспільства розглядається з позицій Я.ж., що включає забезпечення робочими місцями, дохід, що гарантує певний рівень добробуту, певну якість медичного обслуговування, основних соціальних послуг. Я.ж. припускає можливість для всіх членів суспільства брати участь у прийнятті життєво важливих рішень і використання можливостей, які надаються соціальними, економічними та політичними свободами. Я.ж. — це система духовних, матеріальних, соціокультурних, екологічних і демографічних якостей (компонентів життя). У цій системі виявляється рівень реалізації родових сил людини, творчий зміст її життя. Відповідно до навчання про три роди якості — предметно-речовинний, функціональний та системно-соціальний — розкриваються й індивідуальні, й суспільні Я.ж., різноманітність потреб людини, потенціал її всебічного, гармонійного, творчого розвитку. Три роди Я.ж. — це декілька її «зрізів»: предметно-речовинні, які дозволяють розглянути біологофізичні та матеріальні аспекти Я.ж.; функціональні, з їх допомогою можна оцінити життя з погляду потреб і здібностей людини у взаємодії з соціально-економічними, культурними й екологічними «просторами»; системно-соціальні, які розкривають якість самих «просторів». ООН щорічно проводить дослідження з метою ранжування країн світу за індексом Я.ж. (глобальний рівень управління якістю). Як головні індикатори використовуються очікувана тривалість життя, рівень освіти та купівельна спроможність населення. Одним із синтетичних індикаторів Я.ж. є здоров’я людини. При цьому відповідно до подання ВООЗ категорія здоров’я містить у собі категорії фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я. Термін «Я.ж.» почав використовуватися у вітчизняній медицині на початку 2000 р., коли набули поширення багатоцентрові та багатонаціональні клінічні випробування нових ЛП. Сучасні вимоги до терапевтичних втручань зумовлюють необхідність включення до їх оцінки ефективності та безпеки показників Я.ж. На зміну біомедичній моделі здоров’я та хвороби приходить модель біопсихосоціальна (глобальна), у центрі якої хворий як особистість, зі своїми суб’єктивними поданнями про захворювання, страхами та тривогами, власними спостереженнями та досвідом (таблиця).

Таблиця. Порівняння характеристик біомедичної і глобальної моделі здоров’я

АспектиБіомедична
модель здоров’я
Глобальна модель здоров’я
ЗахворюванняЗахворювання в основному органічне
Впливає на індивідуума
Як правило, проводяться діагностика та лікування у закритій системі зі стаціонаром в її центрі
Захворювання — результат комплексу органічних, людських та соціальних чинників
Впливає на індивідуума, родину, оточення
Потребує тривалого підходу — від профілактики до реадаптації спеціалістами у галузі здоров’я у відкритій системі, у зв’язку із суспільством
МедицинаНаука, яка орієнтована на захворюванняПрактика, яка орієнтована на хворого
НавчанняУ центрі — той, хто навчає (учитель, викладач)У центрі — той, хто навчається (учень, студент, слухач), процес навчання двобічний

Захворювання впливає не тільки на самого індивідуума, але й на його родину, професійне оточення. Такі погляди є новим осмисленням традицій гуманістичної медицини в епоху технічного прогресу. Поняття «Я.ж.» для хворого непостійне, багатофакторне, але найбільше індивідуальне. Серед безлічі визначень можна виділити кілька типів: компоненти Я.ж., що враховують і акцентуються на «голосі хворого», і найбільш загального типу, такі, напр., як «інтеграція захворювання в повсякденне життя хворого». Серед складових Я.ж. звичайно називають функціональні можливості, сприйняття, симптоми захворювання. Ступенями Я.ж. вважають психологічні, соціальні та функціональні аспекти життя, пов’язані із захворюванням. Індивідуальну Я.ж. можна визначити як оцінку відповідності індивідуальних бажань і прагнень до їх виконання або можливості виконання.

Исаев И.И., Нечкин Б.В. Качество жизни и сертификация // Стандарты и качество. — 1994. — № 12; Субетто А.И. Управление качеством жизни и выживаемость человечества // Стандарты и качество. — 1994. — № 1.