АЗЛОЦИЛІНУ НАТРІЄВА СІЛЬ

Азлоциліну натрієва сіль (Azlocillini natricum), (6R)-6-[N-(2-оксоімідазолідин-1-ілкарбоніл)-D-фенілгліциламіно]пеніциланат.

С₂₀Н₂₂N₅NaO₆S                                            Мол. м. 483,5

АФІ синтетичного походження. Білий або ледь жовтуватий порошок, гігроскопічний, розчинний у воді, легкорозчинний в метанолі, практично нерозчинний в ацетоні, хлороформі та ефірі. УФ-спектр: λ_max=265 нм (=7,4), λ_max=258 нм (=10,8) в метанолі, λ_max=257 нм (=13,1) у воді. [α]_D²⁰ = від +170° до +200° (1% водний розчин). Зберігають у добре закупореній тарі у захищеному від повітря місці при температурі не вище 25 °С.

Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; методом ТШХ; за відповідними реакціями на натрій. Кількісно визначають методом рідинної хроматографії.

Фармакологічна група. J01CA09 — антибіотики групи пеніцилінів (четвертого покоління, група уреїдопеніцилінів).

Фармакологічні ефекти. Антибактеріальний (бактерицидний). Викликає ефект за рахунок порушення синтезу пептидоглікану клітинної стінки мікроорганізмів. Впливає на більшість грамнегативних бактерій, деякі грампозитивні та анаеробні.

Застосування. Цистеїт, мієліт, пієлонефрит, ендометрит, бронхіт, пневмонія, абсцес легень, інфекції кісток і суглобів, остеомієліт, сепсис, менінгіт, абсцес мозку, перитоніт (див. Антибіотики).

ДФУ. — Х., 2001; Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под. ред. В.Н. Коваленко.– К., 2015; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Регистр лекарственных средств России. — М, 2001; Clarke’s isolation and identification of drugs / Ed. A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological. 13 Ed., A, 2001.