ДИЦИКЛОВЕРИНУ ГІДРОХЛОРИД / ДИЦИКЛОМІНУ ГІДРОХЛОРИД

ДИЦИКЛОВЕРИНУ ГІДРОХЛОРИД / ДИЦИКЛОМІНУ ГІДРОХЛОРИД (Dicycloverini hydrochloridum / Dicyclomini hydrochloridum), 2-(діетиламіно)етил біциклогексил-1-карбоксилату гідрохлорид.

C19H35NO2⋅HCl                                                        Мол. м. 346,0

Dicycloverini_hydrochloridum-Dicyclomini_hydrochloridum.ai

АФІ синтетичного походження. Білий кристалічний порошок, розчинний у воді, дуже добре розчинний у спирті та метиленхлориді. Проявляє поліморфізм. Зберігають у добре закупореній тарі.

Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; методом ТШХ; за реакцією з розчином натрію лаурилсульфату за наявності метиленхлориду та метиленового синього — за забарвленням водного шару в блакитний колір; субстанція дає характерні реакції на хлориди. Кількісно визначають методом алкаліметрії в суміші спирту і 0,01 М розчину кислоти хлористоводневої потенціометрично.

Фармакологічна група. А03АА07 — спазмолітичні препарати.

Фармакологічні ефекти. Виявляє пряму спазмолітичну дію на непосмуговані м’язи ШКТ та М-холіноблокувальну дію (зменшує секрецію бронхіальних, шлункових та кишкових залоз).

Застосування. Синдром подразненої товстої кишки; коліка (кишкова, печінкова, ниркова), брадикардія, виразкова хвороба шлунка, дисменорея, функціональні стани, які супроводжуються спазмами непосмугованих м’язів (див. Спазмолітичні препарати).

 Елинов Н.П., Громова Э.Г. Современные лекарственные препараты. — CПб, 2003; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Clarke’s isolation and identification of drugs / Ed. A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological. 13 Ed., A, 2001.


Інші статті автора