ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ (distance education) — комплекс освітніх послуг, що надаються за допомогою сучасних комунікаційних засобів обміну інформацією (супутниковий зв’язок, радіо, телебачення, мобільний зв’язок, комп’ютерні мережі та ін.). Д.н. з використанням комп’ютерних технологій та можливостей глобальної комп’ютерної мережі також має назву електронне навчання (e-learning). Д.н. характеризується як форма заочного навчання, основу якого становить цілеспрямована, інтенсивна та контрольована самостійна робота студента. Ця технологія навчання має низку суттєвих переваг перед іншими. Вона дозволяє студенту особисто визначати послідовність засвоєння дисципліни і навчатися в зручному для нього місці з індивідуальною швидкістю у зручний час. Також вона забезпечує постійний контакт студента як з викладачами, так і з адміністрацією навчального закладу та іншими студентами. Така взаємодія створює ефект «наявної присутності» студента в аудиторії й породжує явище «електронного» кампусу — віртуального навчального закладу. Експерти ЮНЕСКО відзначають, що відповідати сучасним вимогам інформаційного суспільства фахівець може тільки за умови використання e-learning як технології, яка орієнтує на новий стиль освіти, розвиває вміння й навички для подальшого навчання протягом усього життя. Тому технології Д.н., що дозволяють підготувати необхідні суспільству кадри в потрібній кількості за мінімальний час і при оптимальних його витратах визнано пріоритетними при реформуванні освітніх систем у провідних країнах світу. Технічні можливості Д.н. дозволяють реалізувати і декларовані напрями Болонської конвенції, оскільки з’являється реальна можливість дистанційно вивчати обрану дисципліну в будь-якому провідному університеті України або світу, не змінюючи основного місця проживання або навчання. Складові Д.н.: центр Д.н. навчального закладу, що здійснює функції організаційної підтримки, визначений як провайдер Д.н.; викладачі-консультанти, які іменуються тьюторами; інформаційні ресурси — дистанційні курси, довідкові та методичні матеріали, електронні бібліотеки та ін.; засоби забезпечення технології Д.н. — організаційні, методичні, технічні, програмні тощо. Центр Д.н. діє на основі нормативних державних та установчих документів. Основними функціями центру Д.н. є організація та підтримка процесу Д.н., забезпечення студентів навчально-методичними матеріалами та мережевого доступу до них, проведення заходів з контролю знань, організація спілкування студентів з викладачами та між собою (колективні форми навчання, проведення консультацій, взаємна допомога в засвоєнні навчального матеріалу). Важливою функцією центрів Д.н. є забезпечення безпеки й конфіденційності: захист персональних даних студентів, що зберігаються на сервері центру Д.н.; цифрові підписи для підтвердження оригінальності освітніх матеріалів; управління цифровими правами для попередження несанкціонованого копіювання матеріалів, які є власністю навчального закладу; ідентифікація віддалених учнів, особливо при проходженні тестування; захист серверу центру Д.н. від несанкціонованого доступу. Тьютори відіграють визначальну роль у дистанційній освіті, адже саме вони управляють процесом навчання, організацією інформації у всіх її можливих формах і видах. Тьютори беруть участь у технологічному процесі навчання й повинні мати базові навички використання мережевих технологій, які відповідають освітньому середовищу e-learning. Результати навчання багато в чому залежать від того, як викладач подає і пояснює матеріал з урахуванням психологічних, дидактичних і методологічних особливостей Д.н. Моделі Д.н. значну частину відповідальності за засвоєння матеріалу покладають на студентів. Новий, письмовий, консультативно-дискусійний стиль спілкування зі студентом потребує від професорсько-викладацького складу розвитку відповідних навичок та перебудови методологічних основ навчання. Найбільшою складністю для викладачів є підготовка занять, які суттєво відрізняються від традиційних. Д.н. як сукупність сучасних освітніх технологій орієнтована на індивідуалізацію навчального процесу з урахуванням особистості дистанційного студента. Д.н. — це інтерактивний процес, що ґрунтується, насамперед, на особистісно-орієнтовані моделі освіти. Одне з найважливіших завдань Д.н. полягає в тому, щоб, створюючи інтерактивний комунікаційний мережевий простір, виявляючи індивідуальні особливості кожного учасника, стимулювати його до пошуку самостійного вирішення проблем, до самоосвіти. Тому процес Д.н., на відміну від традиційного, орієнтується на індивідуалізацію навчання й користується іншими методиками: вирішення проблем малими групами, рольовими іграми, індивідуальними повідомленнями тощо. Інформаційні ресурси є найважливішим компонентом Д.н., оскільки в них зосереджена змістовна частина навчання — контент (content). Контент містить комплекс навчально-методичних матеріалів (підручники, електронні лекційні курси, практикуми, методичні вказівки, тестові завдання та ін.); додаткові інформаційні матеріали (демонстраційні матеріали, коментарі викладача, відповіді на запитання, що часто задаються студентами і т.п.); бібліотеку ресурсів (рекомендована література, каталоги Web-ресурсів тощо); предметні й тематичні словники (глосарії); програму навчання, академічний календар та ін. Загальний контент об’єднує всі матеріали на сервері провайдера і структурується у вигляді дистанційних курсів з кожної навчальної дисципліни. Електронні видання (ЕВ) — один з різновидів видань, що зберігаються в пам’яті комп’ютера або в іншому пристрої для зберігання інформації в електронному вигляді. З’явився новий тип видання — друк на вимогу, тобто ЕВ може бути одночасно у двох варіантах: для демонстрації на моніторі комп’ютера та для друку на принтері. ЕВ можуть бути представлені в різних текстових форматах: Microsoft Word, OpenOffice; в гіпертекстових: HTML — Hypertext Markup Language, Adobe Pdf ─ Portable Document Format і т.п.; у форматі виконуваних exe-файлів та вузькоспеціалізованих форматах, що вимагають для читання ЕВ установки на комп’ютер додаткового програмного забезпечення. Все більшої популярності набувають варіанти представлення ЕВ в exe-форматі, оскільки це забезпечує можливість читання ЕВ на комп’ютері незалежно від складу програм, що встановлені на цьому комп’ютері. Засоби забезпечення технології Д.н. об’єднують технічні та програмні засоби з організаційними формами їх застосування. Треба зазначити, що вимоги до технічних та програмних засобів повинні бути забезпечені центром Д.н. відповідно до існуючих стандартів. Програмне забезпечення містить мережеві системні програми, інструментальні середовища для створення навчальних програм, комп’ютерні навчальні програми. Технічне забезпечення призначене для організації роботи центру Д.н.: сервери, персональні й мережеві комп’ютери, засоби створення мультимедійного контенту, інструменти для роботи в мережі Інтернет. У системі Д.н. студент обов’язково повинен мати надійний доступ в інтернет (на роботі чи вдома), а також мінімально необхідні апаратні та програмні засоби, мінімальні технічні вимоги до яких змінюються майже щорічно. У Д.н. умовно можна виділити такі групи програмних продуктів, які забезпечують функціонування системи. Верхній рівень — це системи управління навчальним процесом: Microsoft Learning Gateway, та eLearning Server. Наступна група об’єднує засоби розробки дистанційних курсів: Quest, WebCourse on a Box, Virtual-U, Hyper-G, Lotus LearningSpace, російськомовні — ОРОКС, ПРОМЕТЕЙ, Distance Learning Studio та програми, орієнтовані на створення електронних публікацій: NeoBook Professional Multimedia, eBookWriter, SunRav BookOffice, BookDesigner, Adobe Acrobat, eBookGold та ін. Найбільш численну групу складають програми, які використовуються для створення мультимедійної складової дистанційних курсів: підготовки тексту, графічних, звукових та відео-файлів. Підготовка текстового матеріалу проводиться в текстових редакторах: Microsoft WordPad, Microsoft Office Word, OpenOffice.org Writer, [R]Software Editor RED WRITER; видавничих системах Adobe Page Maker, QuarkPress і т.д. Графічні зображення обробляються графічними редакторами залежно від формату — растрового чи векторного. Для растрового зображення потреби міжплатформенної сумісності WWW привели до того, що лише певні визначені формати були прийняті як придатні стандарти: Grafics Interchange Format (GIF), Joint Photographic Experts Group (JEPG) та формат PNG (створений на заміну GIF). Для створення ілюстрацій, що не призначені для передавання в WWW, використовуються такі формати: Widows BitMap (BMP), Tagged Image File Format (TIFF), Photoshop Document (PSD). Програми для створення та редагування растрової графіки розподіляються на ті, що імітують традиційні інструменти і засоби художників: PixelPaint Pro, Fractal Design Painter і Fauve Matisse, та графічні редактори для маніпулювання вже створеним зображенням: Photo Express, Photo Editor, PaintShop Pro, Photoshop. Векторні зображення обробляються мовою програмування PostScript та її модифікацією — Encapsulated PostScript (EPS), але для виведення зображення в цих форматах на екран необхідно мати повний інтерпретатор PostScript. Для використання в WWW установлено інші формати: Scalable Vector Graphics (SVG), фірми Adobe та Shockwave Flesh (SWF) фірми Macromedia. Для роботи з векторними зображеннями також використовуються графічні редактори: CorelDraw Graphics Suite, Adobe Illustrator, XaraX. Використання цифрового звуку в комп’ютерах є сферою, що мало регулюється, і тут існує безліч несумісних стандартів та форматів. Операційна система Windows має свій формат звукових файлів WAVE. Як формати аудіо, стиснені за допомогою різних кодеків, широко використовуються QuickTime, Windows Media і Real Audio. Популярність послуг обміну музикою з використанням аудіоформату MP3 привела до того, що цей аудіоформат став лідируючим в інтернеті. Для обробки звукових файлів використовуються програми Sound Forge і Wave Lab та ін. Як прийняті формати взаємодії учня та центру Д.н. використовуються: електронна пошта (e-mail), дошки оголошень, віртуальні конференції, відео- й аудіотрансляції, віртуальні семінари і форуми, інтернет-телефонія. Базові механізми спілкування e-learning розділяють на асинхронні (offline) та синхронні (online). Асинхронні засоби не вимагають у сторін постійного з’єднання при спілкуванні. До таких засобів належать електронна пошта e-mail, дошки оголошень типу Bulletin Board System (BBS), offline-конференції і т.п. Синхронні засоби припускають одночасні узгоджені дії сторін: один говорить, а інший водночас слухає. Усі існуючі on-line-засоби припускають наявність прямого виходу в інтернет і базуються на сервісах, що існують в мережі та дозволяють підтримувати різні форми спілкування в процесі Д.н. (напр. chat-rooms). Але можливості взаємодії студента і викладачів у процесі Д.н. обмежуються пропускними властивостями як телекомунікацій, так і конкретними кількісними параметрами інформації, яка передається. Отримання великого обсягу навчально-методичних матеріалів по каналах інтернету буде коштувати студенту значно дорожче, ніж при звичайній поштовій розсилці. Тому для розповсюдження великих обсягів інформації використовуються компакт-диски. Інформаційна ємність компакт-дисків дозволяє розмістити на них усю змістовну частину дистанційного курсу (content). У цьому випадку мережу Інтернет доцільно використовувати в Д.н. для оновлення інформації, тестування знань та спілкування. Такий підхід становить основу Web-CD-технології і на сьогодні є найбільш перспективним для технічної підтримки Д.н.

Відповідно до вимог існуючих освітніх стандартів усі складові навчального процесу підготовки фахівців фармацевтичної галузі не можуть бути реалізовані у форматі Д.н. Але окремі дисципліни, напр. гуманітарного та суспільного напрямку, які доступні для самостійного якісного освоєння студентами, можуть вивчатися ними дистанційно. У більшості навчальних дисциплін самостійна робота, зумовлена навчальними програмами, теж може бути забезпечена за допомогою технологій Д.н.

Алексеев А.Н. Дистанционное обучение инженерным специальностям. — Сумы, 2005; Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» 9.01.2007 р. № 537-V; Постанова ВРУ «Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2006–2008 роки» від 4.11.2005 р. № 3075-IV; Постанова КМУ «Про затвердження Державної програми «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006–2010 роки» від 7.12.2005 р. № 1153; Рішення Колегії МОН України «Про стан і перспективи розвитку дистанційного навчання в Україні» від 23.06.2005 р.; Средства дистанционного обучения. Методика, технология, инструментарий / Под ред. З.О. Джалиашвили. — СПб, 2003; Хортон У., Хортон К. Электронное обучение: инструменты и технологии. — М., 2005


Інші статті автора