ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ототожнюється з управлінням за критерієм продуктивності. Управління продуктивністю пов’язане з управлінням якістю (процесом забезпечення якості), плануванням, вимірюванням затрат роботи й розробкою кошторисів (процесом оцінки економічності) та кадровою службою. Забезпечення стабільно високої продуктивності стосується всіх функцій системи управління та всіх пов’язуючих процесів — комунікацій, прийняття рішень та забезпечення рішення. Найбільш важливим для керівників є усвідомлення концепції тісного взаємозв’язку цих процесів і залежності оптимального рішення від конкретної ситуації. Підходи до визначення Е.у.: цільовий, поведінковий, композиційний, множинний. Цільовий підхід пов’язаний з управлінням за цілями. Цілі є не тільки орієнтиром для майбутніх досягнень, вони передбачають також певні дії та виділення ресурсів, необхідних для їх втілення в життя. Справжнє значення встановлення цілей з позиції мотивації, підвищення результативності та ефективності полягає в тому, що поведінка працівників організації спрямовується і керується цілями. Цілі концентрують увагу та зусилля на певних напрямках; можуть слугувати нормативами, з якими слід порівнювати результати; можуть бути механізмом для обґрунтування витрат ресурсів; можуть впливати на структуру, мотиви та особливості як індивідуумів, так і організації. Окрім того, процедура встановлення мети може, при правильному підході, стати засобом мотивації завдяки формуванню орієнтації на досягнення результатів. Значна частина керівників виробничих, дистриб’юторських ФП, аптечних закладів здійснює управління за цілями, серед яких найчастіше є створення та виведення на ринок нових ЛП, збільшення обсягів реалізації фармацевтичної продукції, частки певного ЛП (або групи продукції підприємства) на ринку, завоювання нових сегментів ринку, формування корпоративної культури, позитивного іміджу організації та ін. Поведінковий підхід в управлінні організацією базується на використанні певних методів управління та лідерства, що передбачає залучення працівників до прийняття рішень, вплив на неформальні організації та групи, виховання духу колективізму, управління в стресових та конфліктних ситуаціях. Композиційний підхід пов’язаний із визнанням періодів і причин, які призводять до тимчасового скорочення споживання продукції (при економічному спаді або сезонних коливаннях). Виникають також і періоди відстрочення отримання бажаного прибутку, що є наслідком упровадження нової техніки чи технологій. Перехід вітчизняних ФП на систему GMP вимагає значних додаткових витрат, навчання персоналу, можливе тимчасове зниження продуктивності. Проте з часом підприємства зможуть значно підвищити ефективність своєї роботи та конкурентоспроможність. Множинний підхід передбачає комплексне планування продуктивності, доповнення довгострокових планів організації короткостроковими цілями підрозділів, правилами і нормами, виділеним бюджетом. Таке комплексне планування діяльності організації сприяє підвищенню мотивації співробітників, дозволяє узгодити винагороду за працю з її продуктивністю. У теорії управління існують різні погляди на систему оцінки Е.у., у т.ч. фармацевтичними організаціями, проте виділяють переважно дві групи критеріїв: психологічні та непсихологічні. Психологічні критерії: задоволеність членів колективу різними аспектами роботи в ньому (стосунками з колегами й керівниками, умовами праці, заробітною платою тощо); мотивація працівників; авторитет керівника в колективі; самооцінка колективу. Непсихологічні критерії: прибутковість, продуктивність, якість продукції та послуг; рівень нововведень.
Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992; Шегда А.В. Основы менеджмента. — К., 1998.