ЕТЕРИ

Етери (грец. aethеr — ефір, небо, повітря) (прості ефіри) — похідні спиртів, енолів та фенолів (загальна формула R–O–R’). Якщо радикали однакові, то Етери — симетричні, якщо різні — несиметричні або змішані. Залежно від природи радикалів розрізняють діалкілові, діарилові, дициклоалкілові, арилалкілові, алкілвінілові та ін. Е. До Е. належать також гліми, карбітоли, целозольви та деякі гетероциклічні сполуки (1,4-діоксан, оксиран, оксолан, тетрагідрофуран тощо).

Назви етерів утворюють від назв вуглеводневих радикалів шляхом додавання суфікса -овий та слова «ефір», напр. СН₃–О–СН₃ — диметиловий ефір, СН₃–О–С₂Н₅ — метилетиловий ефір. Е. розглядають як алкокси-, циклоалкокси-, арилоксипохідні вуглеводнів, у цьому випадку складніший радикал вважається родоначальною структурою: CH₃-О-СН₂–СН₃ — метоксиетан, С₂Н₅О–С₃Н₇ — етоксипропан, С₆Н₅–ОСН₃ — метоксибензол. Деякі етери мають тривіальні назви: С₆Н₅–ОСН₃ — анізол, С₆Н₅О–С₂Н₅ — фенетол, 2-СН₃ОС₆Н₄ОН — гваякол. Диметиловий та метилетиловий ефіри за звичайних умов є газами. Всі інші Е. — безбарвні рідини або кристалічні речовини з приємним або характерним «ефірним» запахом, поганорозчинні у воді, добре — в органічних розчинниках (таблиця).

Таблиця. Властивості етерів

Етери є досить інертними речовинами. Розведені мінеральні кислоти, водні розчини лугів та лужні метали з ними не взаємодіють. Реакційна здатність вінілових та арилових ефірів зумовлена вуглеводневими радикалами. Через неподілені пари електронів на атомі оксигену Е. виявляють слабкі основні властивості і з концентрованими мінеральними кислотами утворюють нестійкі оксонієві солі:

[RR’^–OH]⁺Cl^–,

а з кислотами Льюїса — ефірати (RR’OBF₃). Діалкілові та алкіларилові ефіри розкладаються під дією НІ до галогеналкану і відповідного спирту або фенолу:

СН₃ОСН₃ + НІ → СН₃ОН + СН₃І.

Діарилові ефіри стійкі до дії концентрованої йодоводневої кислоти. Розщеплення метил- та етилалкілових ефірів використовують для кількісного визначення метокси- та етоксигруп (метод Цейзеля). Концентрована H₂SO₄ перетворює Е. на складні ефіри сірчаної кислоти, а вінілові ефіри в кислому середовищі гідролізуються до альдегідів або кетонів і спиртів:

Вінілові ефіри здатні полімеризуватися, що використовується у синтезі ВМС. При дії алкілнатрію або алкіллітію на Е. відбувається β-елімінування з утворенням алкенів:

CH₃CH₂OCH₂CH₃ + RNa CH₂=CH₂ + C₂H₅ONa + RH.

Арилалкілові ефіри під дією H₂SO₄, AlCl₃ ізомеризуються в орто— та пара-алкілзаміщені феноли, а алілфенілові ефіри — в орто— та пара-алілфеноли. При тривалому стоянні Е. окиснюються киснем повітря з утворенням вибухонебезпечних гідропероксидів R–O–OH і пероксидів R–O–O–R. Тому перед використанням простих ефірів необхідно робити пробу з розчином KI. Наявність пероксидів підтверджує буро-коричневий колір розчину. Для руйнування пероксидів Е. обробляють NaOH або відновниками Na₂SO₃, FeSO₄ та ін. Для одержання симетричних ефірів використовують реакцію міжмолекулярної дегідратації спиртів у присутності концентрованої H₂SO₄ або інших водовідбираючих речовин. Важливим методом синтезу симетричних і несиметричних ефірів є реакція алкоголятів і фенолятів з алкілгалогенідами (реакція Вільямсона). Для синтезу арилалкілових ефірів замість арилгалогенідів можна застосовувати діалкілсульфати:

C₆H₅ONa + (CH₃)SO₄ C₆H₅OCH₃ + CH₃OSO₃Na.

Етери також утворюються за реакцією приєднання спиртів або фенолів до олефінів. При нагріванні спиртів з ацетиленом одержують алкілвінілові ефіри:

HC=—CH + HOCH₂CH₃ CH₂=CH–O–C₂H_5.

Взаємодія ацетилену з діазометаном призводить до утворення алкіл- та арилметилових ефірів.

Діетиловий ефір застосовують для виготовлення настоїв, екстрактів, деяких лікарських форм для зовнішнього застосування, обмежено — в хірургічній практиці для наркозу. Його суміш з етанолом у пропорції 1 : 3 під назвою крапель Гофмана використовують при запамороченні. Бутилвініловий ефір є вихідним продуктом синтезу полівінілбутилового ефіру, який застосовують при фурункулах, трофічних виразках, опіках, обмороженнях (бальзам М.Ф. Шостаковського або вінілін). До арилалкілових ефірів можна віднести і димедрол, який застосовують як антигістамінний препарат. Етери — розчинники жирів, лаків та інших органічних сполук. Використовуються у виробництві ароматичних речовин, барвників.

Химическая энциклопедия. В 5 т. — М., 1990. — Т. 5; Черных В.П., Зименковский Б.С., Гриценко И.С. Органическая химия / Под общ. ред. В.П. Черных. — 2-е изд. — Х., 2007.