ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДРУЧНИК — комп’ютерний педагогічний програмний засіб, що призначений у першу чергу для подання нової інформації, яка доповнює друкарські видання, служить для індивідуального навчання, і дозволяє тестувати одержані знання чи вміння студента. На цей час існує безліч різних варіантів класифікації Е.п., але єдиної думки з цього питання і, відповідно, загальної класифікації немає. Одна з найбільш поширених класифікацій ґрунтується на цілях і завданнях навчальних систем або режимах використання Е.п. з виділенням таких типів: ті, що ілюструють, консультують, операційні середовища, тренажери, навчальний контроль. У конкретному Е.п. можуть бути реалізовані декілька типів із зазначених режимів його використання.
Е.п. як навчальний засіб якісно нового типу може бути відкритою або частково відкритою програмною системою, тобто такою, яка дозволяє внести зміни до змісту і структури підручника. Модифікація Е.п. може бути потрібна в першу чергу для адаптації його до конкретного навчального плану, що зважає на специфіку дисципліни, яка викладається в певному ВНЗ, можливості матеріально-технічної бази, особистий досвід викладача, сучасний стан науки, базовий рівень підготовленості студентів, обсяг годин вивчення дисципліни і т.д. При цьому, природно, має бути обмеження від несанкціонованої зміни підручника, перш за все, щоб не порушувався закон про авторські і суміжні права. Для захисту Е.п. від несанкціонованої зміни повинні застосовуватися пароль або система паролів. Слід зазначити, що Е.п. повинен не просто повторювати друкарські видання і бути їх електронною версією, а максимально використовувати всі сучасні досягнення інформаційних технологій: 1. Е.п. повинен містити тільки мінімум текстової інформації у зв’язку з тим, що тривале читання тексту з екрану спричиняє значне стомлення студента і, як наслідок, зниження сприйняття і засвоєння знань. 2. Позитивним чинником є можливість широкого використання в Е.п. ознак кольоровості, що істотно підвищує його інформаційну цінність. В Е.п. повинна використовуватися можливість виділяти окремі слова або фрази кольором, фоном або іншим способом, що покращує наочність і дозволяє акцентувати увагу на головному. 3. Е.п. повинні містити велику кількість ілюстративного матеріалу, що активізує розумову діяльність студента і забезпечує практичну наочність навчання. Використання відеофрагментів або анімації дозволяє передати в динаміці процеси і явища, що вивчаються. Ці компоненти визначають мультимедійний характер Е.п. 4. Застосування аудіофрагментів в Е.п. дозволяє не тільки наблизити його до звичних способів надання інформації, але й поліпшити сприйняття нового матеріалу, при цьому активізуються не тільки зорові, але й слухові центри головного мозку (за даними ЮНЕСКО, при аудіосприйнятті засвоюється тільки 12% інформації, при візуальному — 25%, а при аудіовізуальному − до 65% сприйнятої інформації). 5. Е.п. повинен містити гіперпосилання між елементами підручника і може мати посилання на інші електронні підручники і довідники, що забезпечується застосуванням різноманітних програмних засобів навігації. Е.п. повинен дозволяти робити закладки в будь-якому місці, відображати список закладок, відсортувавши їх у будь-якому порядку. Сучасні програми засобу навігації визначають інтерактивність Е.п. 6. В Е.п. має бути список рекомендованої літератури, що видана традиційним (друкарським) способом. Він може бути адаптований до конкретного навчального плану ВНЗ і тому в списку літератури можна передбачити вказівку наявної в бібліотеці кількості книг або інших видань. Список літератури може бути доповнений не тільки посиланнями на статті в журналах, збірниках наукових конференцій та ін., але також і на електронні публікації, які розміщені на серверах навчального закладу або в мережі Internet. 7. Е.п. повинен містити і засоби контролю, оскільки контроль знань є однією з основних проблем у навчанні. Е.п. повинен працювати в таких трьох режимах: навчання без контролю; навчання з проміжним контролем, при якому в кінці кожного розділу (параграфа) студенту пропонується відповісти на декілька запитань, що дозволяють визначити ступінь засвоєння матеріалу; навчання з підсумковим тестовим контролем знань з виставлянням оцінки.
Інформаційно-ілюстративне навчання за допомогою Е.п. сприяє засвоєнню великого за обсягом і досить складного матеріалу. Е.п., що містить не тільки текстову і графічну інформацію, але й звукові та відеофрагменти, дозволяє індивідуалізувати навчання і, на відміну від звичайного (друкованого) підручника, має інтерактивні можливості, тобто може надати необхідну інформацію за запитом студента, що наближає Е.п. до навчання, яке здійснюється під керівництвом викладача. Природно, що тестові запитання, які «ставить» студенту комп’ютер, поки що набагато поступаються за своєю різноманітністю, запитанням, що ставляться при спілкуванні з викладачем, проте їх коло поступово розширюється.
При проектуванні і створенні Е.п. та навчальних програм необхідно дотримуватися психологічних принципів взаємодії людини та комп’ютера. Виняткове дидактичне значення має компонування текстового, графічного та іншого матеріалу. Якість сприйняття нової інформації, можливість узагальнення й аналізу, швидкість запам’ятовування, повнота засвоєння навчальної інформації значною мірою залежать як від розташування інформації на сторінці (екрані монітора), так і від послідовності сторінок. Ці елементи відіграють важливу роль не тільки в усвідомленні й розумінні змісту матеріалу користувачем, але й в подальшому кодуванні та перекладі в довготривалу електронну пам’ять матеріалів Е.п. для його зберігання й використання. Слід зазначити, що використання Е.п. доцільне тільки в комплексі з іншими навчальними системами, при цьому не заперечуючи, а взаємно доповнюючи друкарські видання.
Алексеев А.Н. Дистанционное обучение инженерным специальностям. — Сумы, 2005; Вуль В.А. Электронные издания. — СПб., 2003; Средства дистанционного обучения. Методика, технология, инструментарий / Под ред. З.О. Джалиашвили. — СПб., 2003; Хортон У., Хортон К. Электронное обучение: инструменты и технологии. — М., 2005.