ЕВОЛЮЦІЯ (лат. evolutio — розгортання) — процес історичного розвитку живої природи. Термін «Е.» вперше ввів у науку швейцарський натураліст Шарль Бонне у 1762 р. для характеристики ембріонального розвитку, який тоді трактували як розгортання, збільшення в розмірах мініатюрних організмів, ніби вже сформованих у статевих клітинах. Більше ніж 100 років цей термін вживається у значенні «історичний розвиток». Причини та основні закономірності історичного розвитку живого пояснює теорія Е., яка є визначним узагальненням біології, її теоретичним фундаментом. Одним з основних положень теорії Е. є положення про те, що складні організми утворилися від простих форм, які існували раніше, шляхом поступових змін пристосувального характеру і накопичення в ряді поколінь. Цей процес супроводжувався зміною генетичного складу популяцій (див. Популяція), виробленням адаптацій, виникненням одних і вимиранням інших видів, перетвореннями біогеоценозів (див. Біогеоценоз) і біосфери. На певному етапі біологічної Е. створилися передумови для появи біосоціальної істоти — людини. Е. — процес поступовий, прогресивний, пристосувальний і незворотний. Результати Е. — величезна різноманітність видів, пристосованість їх до середовища існування й складність будови багатьох з них. Е. відбувалася з часу виникнення життя на Землі понад 3,5 млрд років тому до наших днів у тісній єдності з неживою природою. Доказами Е., що була в минулому, є викопні рештки організмів. Е. відбувається і нині, а темпи її не тільки не сповільнилися, а навіть прискорилися в результаті підвищення антропогенного тиску на природні системи. Свідченням цього є зникнення багатьох видів рослин і тварин, наявність зникаючих і рідкісних видів, занесених до Червоної книги, виникнення штамів мікроорганізмів, резистентних до антибіотиків, популяцій комах — переносників збудників захворювань і комах-шкідників, на яких не діють інсектициди, раніше для них смертельні, — все це результати штучного добору і генної інженерії.
Наукову теорію Е. обґрунтував англійський вчений Ч. Дарвін (1809–1882). В основі Е., за Ч. Дарвіном, лежить взаємодія таких природних явищ: мінливості (див. Мінливість), спадковості, боротьби за існування і природного відбору. Сучасний стан розвитку теорії Е. характеризується появою низки теорій «недарвінової» Е. Серед нових теорій можна назвати молекулярний варіант нейтралістської теорії Е., яка ґрунтується на припущенні селективної нейтральності багатьох мутацій (див. Мутація). Як відомо, генетичний код є надлишковим. Синтез більшості амінокислот кодується не одним, а кількома триплетами. За цих умов зміни в одному з триплетів не позначаться на результатах синтезу. Таких нейтральних мутацій налічується не менше 30% всіх, які виникли на молекулярному рівні. Вони не контролюються природним відбором, оскільки фенотипно не проявляються. Мутації у «пасивній» частині білка-ферменту менш небезпечні або зовсім не позначаються на його функціональній активності, а мутації в «активній» частині часто призводять до летальних наслідків. Тому функціонально менш важливі молекули або частини молекул еволюціонують швидше, ніж більш важливі. Цей факт встановлений для багатьох білків, але особливо точно — для гемоглобіну, в якому швидкість еволюції пасивної частини молекули приблизно в 10 разів вища, ніж активної. Багато ознак не мають адаптивного значення. Це стосується і молекулярного рівня будови. Молекулярна Е. не співпадає з біологічною. Нейтральні мутації розглядаються як вихідний матеріал для Е., а тому теорія нейтральності не суперечить теорії Ч. Дарвіна про природний добір як рушійну силу Е. Створення нейтралістської теорії молекулярної Е., відкриття транспозонів, непостійності геному (див. Геном), горизонтального перенесення генів у прокаріотів (див. Прокаріоти) означають необхідність нового теоретичного синтезу.
Медична біологія / В.П. Пішак, Ю.І. Бажора, Ш.Б. Брагін та ін., за ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. — Вінниця, 2004.