ЯБЛУНЯ

ЯБЛУНЯ (лат. Malus Mill.) — рід листопадних дерев або кущів родини розоцвітих (Rosaceae). Відомо близько 150 видів Я., в СНД — близько 20 дикорослих видів. Найбільше розповсюдження мають 7 видів: Я. вишнеплода, Я. східна, Я. домашня, Я. дрібна, Я. рання, Я. сливолисна, Я. лісова. Найпоширеніший вид — Я. лісова — M. sуlvestris Mill. (L.); рос. назва — яблоня лесная. Я. лісова — дерево або кущ до 10 м завв. з широкою шатроподібною кроною, вертикальним коренем. Кора стовбура бура, розтріскується. Гілки розкидисті, переважно колючі, голі, гладкі або злегка горбисті, темно-коричневого або сірого кольору. Листки чергові, черешкові (1–3,5 см завд.), з опадаючими прилистниками, широкояйцеподібні або видовжено-яйцеподібні, рідше — широкоеліптичні, біля основи закруглені або поступово клиноподібно звужені, на верхівці звужені в трикутний, загострений, злегка направлений у бік зубець, який досягає 7–10 мм завд., по краю дрібнопилчасто-зубчасті або городчасто-пилчасті, із загостреними зубчиками, які закінчуються коротеньким залозистим вістрячком. Молоді листки зверху і знизу по жилках короткоповстяні, далі зовсім голі, блискучі, зверху темно-, знизу — блідо-зелені. Квітки правильні, двостатеві, до 4–5 см у діаметрі, зібрані на вкорочених квітконосах у малоквіткові зонтикоподібні суцвіття. Чашечка повстяна, з 5 трикутних, 5–6 мм завд., довгозагострених, що залишаються при плодах, чашолистків. Пелюстки білі або рожеві, округло- або оберненояйцеподібні, з коротким нігтиком. Плід — яблуко, 2–3 см в діаметрі, кулясте, жовто-зелене, іноді з одного боку червонувате, на смак дуже кисле. Насіння яйцеподібне, сірувато-коричневе. Цвіте у травні–червні. Плоди достигають у вересні–жовтні. Росте в широколистяних і змішаних лісах лісової зони Європейської частини СНД, рідше зустрічається в степовій зоні. Рослина неофіцинальна.

Плоди Я. лісової містять вуглеводи: цукри — 7,1–22,3% (глюкоза, фруктоза, сахароза, рідше — арабіноза і ксилоза), олігосахариди (0,5–12%), фітоглікоген, пектинові речовини — 1,66% (протопектин — 0,53%, гідропектин — 0,47%); амінокислоти — 37–82 мг% (аргінін, тирозин, треонін, лізин, гістидин); органічні кислоти — 1,9% (переважає яблучна кислота, у меншій кількості — лимонна, винна, щавлева); гідроксикоричні кислоти (хлорогенова кислота — 4–50 мг%); флавоноїди (арабінозилглюкозид флоретину, ксилозилглюкозид флоретину); дубильні речовини (2,5–2,8%); лейкоантоціани (140–520 мг%); антоціани — 8–90 мг% (ціанідин, ціанідин-3-галактозид — мекоціанін); катехіни (20–25%); аскорбінову кислоту — 5,7–30,6 мг%; каротиноїди (0,27–2,9 мг%); макро- і мікроелементи: Al, Si, Na, K, Ca, Sr, P, Fe, Co, Mo, Ba, Ti, V, Zr, Cr, Cu. У шкірці яблук містяться глікозиди флавонолів — 3-арабінозид, 3-глюкозид, 3-галактозид, 3-ксилозид і 3-рамнозид кверцетину; катехіни — (+)-катехін, (–)-епікатехін, (–)-епікатехін-(+)-катехін, (–)-епікатехін2, (+)-катехін-(–)-епікатехін, (–)-епікатехін3. У насінні яблук міститься 0,2% жирної олії. Основними діючими речовинами листя Я. є полісахариди (7,75%), пектинові речовини (до 13%); амінокислоти (у%): глутамінова кислота — 1,497, аспарагінова кислота — 1,094, гліцин — 0,680, пролін — 0,676, серин — 0,865, аланін — 0,724, лізин — 0,433, лейцин — 0,924, валін — 0,661, треонін — 0,387, аргінін — 0,405, ізолейцин — 0,483, гістидин — 0,191, метіонін — 0,265, тирозин — 0,366, фенілаланін — 0,569; органічні кислоти — 0,16% (яблучна, винна, лимонна, щавлева); аскорбінова кислота — 0,12%; флавоноїди — 0,76%: дигідрохалкони — флоретин, флоридзин; флавани — (+)-катехін, (–)-епікатехін, (–)-епікатехін-(+)-катехін, (–)-епікатехін2, (+)-катехін-(–)-епікатехін, (–)-епікатехін3; флавони — апігенін, лютеолін, космосіїн, цинарозид; флавоноли — кверцетин, кемпферол, мірицетин, ізорамнетин, астрагалін, гіперозид, кверцитрин, ізокверцитрин, авікулярин, рутин; гідроксикоричні кислоти — 2,84% (хлорогенова, неохлорогенова, п-кумарова, кавова); кумарини (умбеліферон, ескулетин, скополетин); похідні бензойної кислоти (галова, елагова кислоти); терпеноїди (урсолова кислота, каротиноїди — 250мг%, β-ситестерин); хлорофіл (0,4%); макро- і мікроелементи: K, Cu, Ag, Mg, Ca, Zn, Sr, Cd, B, Al, Sn, Pb, P, V, As. Bi, Cr, Mo, Mn, Fe, Ni. У коренях Я. знайдено дигідрохалкон флородзин. У деревині Я. знайдені (–)-епікатехін-(+)-катехін (0,05–0,1%), (–)-епікатехін2 (0,1–0,5%).

Yablonya_1.eps

Флоретин

Yablonya_2.eps

Флоридзин

У нар. медицині свіжі яблука і яблучний чай використовують для лікування коліту, дизентерії, малярії, черевного тифу, гіпертонічної хвороби, ревматизму; при атеросклерозі, сечокам’яній хворобі, анемії, авітамінозах, мігрені, для поліпшення травлення, пом’якшення кашлю; печені яблука — при хронічному запорі; зовні свіжі яблука використовували як протизапальний і ранозагоювальний засіб при опіках, обмороженнях і виразках. Яблука підтримують нормальну діяльність серця і кислотно-лужний баланс, сприяють виведенню з організму щавлевої кислоти. Ефективними є розвантажувальні «яблучні дні» при ожирінні, для профілактики застудних захворювань. Кислі сорти яблук рекомендують при діабеті та ожирінні, захворюваннях ШКТ зі зниженою кислотністю, залізодефіцитних анеміях; солодкі — при серцево-судинних захворюваннях, подагрі, каменях у нирках і жовчному міхурі. Основна дія яблук — радіопротекторна: настій плодів і листя Я. застосовують при променевій хворобі. Настій з листя яблуні приймають внутрішньо як потогінний препарат. Раніше в офіційній медицині з плодів Я. виготовляли препарат Екстракт яблучно-кислого заліза, який використовували при недокрів’ї. У косметології сік, м’якоть і шкірка яблук використовуються як освіжаючий і омолоджувальний препарат для сухої, блідої і в’ялої шкіри. Дигідрохалкон флоридзин, який міститься в екстракті молодих пагонів Я., використовується при целюліті як препарат, що здатний гальмувати ліпогенез, тобто утворення жирових відкладень, пригнічуючи механізми, які сприяють потраплянню глюкози в адипоцити і початку розмноження жирових клітин. З відходів переробки яблук отримують пектин, який застосовують у харчовій промисловості та з лікувальною метою. Яблучний пектин застосовується у фармації як стабілізатор суспензій і емульгатор; у кондитерській промисловості — при виробництві мармеладу, зефіру, пастили; у косметології — як структуроутворювач, драглеутворювач та емульгатор. Пектини з багатьма металами утворюють нерозчинні комплексні сполуки, що пояснює їх радіозахисні властивості. Вони використовуються як активно діючі компоненти в рецептурах шампунів і рідкого мила спеціального призначення для осіб, професійна діяльність яких пов’язана з використанням солей важких металів. Крім того, пектини пригнічують гнильну мікрофлору кишечнику, гальмують всмоктування холестерину і сприяють виведенню його з організму, що має велике значення при лікуванні атеросклерозу. Вони знижують вміст глюкози в крові хворих на діабет, затримують розвиток вірусу грипу А. Проте яблука належать до тих харчових продуктів, які можуть викликати алергічні реакції, хоча і дуже рідко. В яблуках знайдені протеїни Mal d1, Mal d2, Mal d3, які є алергенами. Mal d1 — головний алерген яблука, який є неповним алергеном. Відомо, що у хворих із сенсибілізацією до пилку берези виявлені алергічні реакції з алергеном яблука Mal d1. Mal d2 — тауматиноподібний білок. Тауматин — білок з дуже солодким смаком, який виявляє антифунгальну активність. Mal d3 — білок, який належить до трансфер-чинників ліпідів. Їх біологічна функція полягає в перенесенні фосфоліпідів з ліпосом в мітохондрії. Яблука переробляють у вино; використовують для приготування соків, сиропів та ін. Яблука сушать для компотів, роблять з них сухий кисіль, вживають в їжу свіжими. Господарське значення має і деревина, завдяки гарній текстурі та забарвленню. Кора завдяки вмісту кверцетину використовується як фарбник. Я. — хороший медонос.

 Блейз А. Энциклопедия лечебных фруктов и ягод. — М., 1999; Кисличенко В.С., Новосел О.М., Адель Ахмад Халіль Абуюсеф. Вивчення полісахаридів плодово-ягідних рослин — яблуні домашньої та винограду культурного // Фізіологічно активні речовини. — 2001. — № 1 (31); Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / За ред. А.М. Гродзінського. — К., 1991; Новосел О.М., Кисличенко В.С. Визначення кількісного вмісту фенольних сполук в листі яблуні лісової та груші звичайної // КМАПО. — К., 2003. — Вип. 12, кн. 2; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Hydrangeaceae-Haloragaceae. — Л.: Наука, 1987; Krebitz M., Wagner B., Ferreira F. et al. Plant-based Heterologous Expression of Mal d 2, a Thaumatin-like Protein and Allergen of Apple (Malus domestica), and its Characterization as an Antifungal Protein // J. Mol. Biol. — 2003. — Vol. 329; Puehringer H.M., Zinoecker I., Marzban G. et al. MdAP, a novel protein in apple, is associated with the major allergen Mal d 1 // Gene. — 2003. — Vol. 321.