ЛІЗИНГ

ЛІЗИНГ (англ. leasing — оренда) — вид підприємницької діяльності, який полягає в наданні на договірних засадах орендодавцем (лізингодавцем) у користування орендарю (лізингоодержувачу) на певний строк майна (основних засобів) за умови сплати їм періодичних лізингових платежів. Л. є різновидом інвестиційної діяльності, спрямованої на вкладення фінансових коштів у діяльність лізингоодержувача. За Європейською федерацією національних асоціацій Л. (Leaseurope — устаткування) — «це договір оренди заводу, промислових товарів, устаткування, нерухомості для використання їх у виробничих цілях орендарем, у той час як товари (об’єкти Л.) купуються орендодавцем, і він зберігає за собою право власності». У класичній угоді Л. беруть участь три сторони: орендодавець (лізингодавець) — лізингова фірма; орендатори (лізингоотримувачі) — споживачі об’єктів Л.; постачальники об’єктів Л. — виробники або продавці. Введення в економічний лексикон терміна Л. для позначення виду діяльності пов’язують з операціями американської телефонної компанії «Белл», керівництво якої в 1877 р. прийняло рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду. Нині у світовій практиці Л. набув досить стрімкого розвитку. Цей розвиток став можливим завдяки перевагам, які він має над більш традиційними формами інвестиційної діяльності. Переваги Л. для ФП як споживачів інвестицій полягають у можливості використання нової техніки і сучасних технологій без значних попередніх витрат, тобто у споживача Л. є можливість переозброїти наявне виробництво або розпочати нове при обмеженості фінансових ресурсів; Л. припускає 100% кредитування і не потребує негайного початку платежів. При використанні звичайного кредиту для покупки майна підприємство повинно близько 15% вартості покупки оплачувати за рахунок власних коштів. Ліцензійна угода укладається на повну вартість майна; ліцензійні платежі зазвичай починаються після постачання майна орендарю або пізніше, тому лізингоотримувач має змогу спочатку заробити на використанні об’єкта Л., а вже потім витрачати кошти. У багатьох країнах Л. розглядається як інструмент, що стабілізує і прискорює економічне життя, тому підприємці, які його використовують, отримують податкові пільги від держави. Переваги Л. для лізингодавця (інвестора) полягають у мінімізації ризиків, пов’язаних із несплатою лізингових платежів споживачем. При лізингових відносинах надане в Л. майно саме виступає як застава. Тому при банкрутстві орендаря (лізингоотримувача) воно повертається власнику за більш спрощеною схемою, ніж застава при кредитуванні. Переваги Л. для постачальника об’єктів Л. зумовлені можливістю збільшення обсягів продажу продукції без додаткових вкладень у маркетингові заходи (їх проводить лізингова компанія).

Л. як вид економічної діяльності можна поділити на два підвиди: 1) фінансовий Л., який становить договірні відносини, в результаті реалізації яких лізингоотримувачу надається в платне користування від лізингодавця необхідний йому об’єкт Л. на термін, не менший за термін, за який амортизується 60% його вартості, визначеної на день укладення договору. Після закінчення терміну фінансового Л. його об’єкт відповідно до договору переходить у власність орендаря чи викуповується ним за залишковою вартістю; 2) оперативний Л. — договірні відносини, в результаті реалізації яких лізингоотримувач отримує в платне користування від лізингодавця необхідний йому об’єкт Л. на термін, менший за термін, впродовж якого амортизується 90% його вартості, визначеної на день укладення договору. Після закінчення терміну договору оперативного Л. він може бути подовжений або об’єкт Л. підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому орендареві. Лізингові угоди можна розрізняти за такими формами: 1) залежно від сторін, що беруть участь в угоді, прямий Л. — власник майна (виробник, постачальник) передає об’єкт у Л. самостійно без посередників; непрямий Л. — при цій формі Л. власник передає об’єкт у Л. через посередника — лізингову фірму; зворотний Л. (lease-back) — ця форма Л. полягає у продажу промисловим підприємством частини його власного майна лізинговій компанії з одночасним підписанням угоди про його оренду; 2) залежно від обсягів послуг, що надаються лізингоотримувачу, повний Л. (класичний) — такий, при якому орендодавець бере на себе технічне обслуговування та інші витрати, пов’язані з використанням об’єкта угоди; чистий Л. — при такому виді Л. орендарю надається лише об’єкт Л. без супроводження; генеральний Л. (лізингова лінія — lease-line) — угода, аналогічна до банківських кредитних ліній, яка дозволяє орендарю брати додаткове устаткування в Л. без укладання нової угоди; 3) залежно від об’єктів, що надаються в Л., Л. рухомого майна — робочі машини та обладнання, транспортні засоби, обчислювальна техніка тощо, Л. нерухомого майна — виробничі приміщення, споруди; Л. нематеріальних активів — патентів, технологій тощо, який все більше використовується в діяльності західних фармацевтичних компаній. На сьогодні фармацевтична промисловість України потребує активної діяльності, пов’язаної з оновленням її науково-виробничого потенціалу, технічного переозброєння та модернізації виробництва відповідно до вимог НТП. Все це зумовлює підвищення актуальності використання такого інструмента інвестиційного кредитування, як Л.

Горемикін В. Лізинг. — 1997; Закон України від 16.12.1997 р. № 713/97 — ВР «Про лізинг» // Відомості ВР. — 1998. — № 16; Калюга Е. Контроль за правильностью отображения операций по оперативному лизингу (аренде) в бухгалтерском и налоговом учете // Вестник налоговой службы Украины. — 2000. — № 22; Кириченко Ю. Учет операций по оперативному лизингу (аренде) // Вестник налоговой службы Украины. — 2001. — № 20.


Інші статті автора