ЛАТЕКС (лат. latех — рідина, сік) — загальний термін для позначення рослинних емульсій (див. Емульсії). Розрізняють природні мікрогетерогенні емульсії — молочний сік рослин і штучні водні дисперсії колоїдних глобул, стабілізовані ПАР (катіонні й аніонні термоеластопласти).
Л. рослин, або молочний сік, — отруйний клітинний сік (див. Рослинні соки), каламутна пряма водна емульсія, забарвлена у молочно-білий, жовтуватий, жовтогарячий, червоний або інший колір. Л. синтезується й накопичується в ендогенних молочних клітинах або трубчастих молочниках (див. Секреторні структури) багатьох видів родин макові, дзвонникові, молочайні, барвінкові, сопотові, бруслинові, цибулеві, шовковицеві, тутові, айстрові тощо (див. Отруйні рослини), а також у плодовому тілі деяких грибів родини агарикових (Agaricaceae). Л. захищає рослину від поїдання тваринами, а також сприяє загоюванню ушкоджень рослинних органів, оскільки перебуває у молочниках під тиском і у разі травмування витікає на поверхню. Хімічний склад Л. специфічний для таксонів і вміщує багато компонентів: цукри, амінокислоти та їхні ефіри, пептиди (див. Пептиди), жири, протеїни, смоли, ферменти, вітаміни, алкалоїди, каучук, балату, гуту (див. Гутаперча), ефірні олії, солі та суміші проміжних або кінцевих метаболітів. Склад і кількісне співвідношення компонентів Л. змінюється з віком та під впливом умов середовища. Напр. зелені плоди тропічного динного дерева (Саrіса рарауа L.) отруйні, багаті на алкалоїди, а стиглі плоди їстівні, мають солодкий смак і приємний запах, багаті на смоли, каротиноїди, протеолітичні ферменти (папаїн, хімопапаїн, лізозим). Постійне споживання плодів динного дерева запобігає розвитку злоякісних новоутворень шлунка. соком папайї в народній медицині лікують гнійні захворювання очей, вугри та виразки на обличчі. з надрізів коренів асафетіди (Ferula Assae foetidae L.) витікає Л., що засихає і утворює Gummiresina Assae foetidae — сірі чи бурі грудки різної форми, червонуваті на зламі, з часниковим запахом і гіркуватим, гострим присмаком. До складу Л. асафетиди входить камедь із басорином, смола (суміш ферулової кислоти, ваніліну та ефіру асарезинотанолу ферулової кислоти) й ефірна олія зі специфічним запахом. використовується порошок асафетиди як прянощі, а також як протиспастичний засіб у гомеопатії та ветеринарії. Практичне використання у фармації, медицині й ветеринарії знаходять отруйні та сильнодіючі речовини, вилучені з молочного соку рослин мирової флори (див. Отруйні рослини) (напр., морфін, хелідонин, резерпін, аймалін, сангвінарин, кураре, уабаїн, гашиш, строфантин тощо). як постачальники гутаперчі (див. Гутаперча) відоме гутаперчове дерево (Palaquium gutta Burck.), фігове дерево, або смоківниці (Ficus cаrica L.), види родів бруслина (Evonymus L.) та евкомія (Eucommia Oliv.). Також налічується понад 2000 видів каучуконосних дерев і чагарників, серед яких фікус еластика, кок-сагиз, тау-сагиз, сапотаве дерево та ін. Проте 99% Л., призначеного для промислового виробництва натурального каучуку, отримують із гевеї бразильської (Hevea brasilіensis Mull. Arg.) родини молочайних. У складі Л. гевеї ізопрен, латексні білки, колоїдна речовина цитозол, фосфоліпіди, карбогідрати, мінеральні компоненти тощо. природний каучук та його похідні широко використовується у виробництві гумових виробів побутового, медичного і технічного призначення. Безпосередньо Л. гевеї, його інгредієнти або додаткові речовини, що надають гумовим виробам міцності й еластичності, здатні викликати подразнювальну, токсичну й алергенну дію на шкіру і слизові оболонки з розвитком реакцій гіперчутливості (див. Алергія). За даними американських учених нараховується понад 4000 медичних виробів (див. Гумові медичні вироби) і понад 40 000 товарів широкого вжитку, які містять Л. Сенсибілізація до Л. (див. Сенсибілізація) виникає аерогенним, контактним або парентеральним шляхами, тому групи підвищеного ризику щодо латексної алергії складаються з величезної кількості людей. За механізмами розвитку місцевих реакцій на л. виділяють декілька головних типів алергії: контактний дерматит (40% випадків); контактно-алергічний дерматит (30% випадків); локальна контактна кропив’янка (20% випадків); ангіоневротичний набряк; атопічний дерматит; еритема (див. Дерматити, Дерматози). Системні реакції на Л. виявляються у вигляді алергічного риніту або кон’юнктивіту; бронхіальної астми; анафілактичного шоку (до 0,3% випадків) (див. Анафілактичний шок). при алергіях анафілактичного типу проводиться специфічна імунотерапія під контролем лікаря-алерголога. При гострих станах використовують симптоматичну терапію, спрямовану на усунення клінічних виявів патологій (див. отруєння, Протиалергічні засоби). З метою запобігання латексним алергіям та отруєнням слід утримуватися від контакту з рослинами, виробами та препаратами, що містять Л., приділяти увагу маркуванню ЛП, допоміжних речовин і медичних матеріалів.
Вульф Е.В., Малеева О.Ф. Мировые ресурсы полезных растений. — Л., 1969; Латексная аллергия как проблема профессиональной заболеваемости / О.С. Васильева, Г.А. Казакова, С.З. Батын и др. // Пульмонология. — 2006; Муравьева Д.А. Тропические и субтропические лекарственные растения. — М., 1983; Палов М. Энциклопедия лекарственных растений. — М., 1998; Amr S., Suk W.A. Latex allergy and occupational asthma in health care workers: adverse outcomes // Environ. Health Perspect. — 2004. — Vol. 112 (2); Yeang H.Y. Natural rubber latex allergens: new developments // Curr. Opin Allergy Clin. Immunol. — 2004. — Vol. 4 (2).