БОЛДО, Peumus boldo Melіna (родова назва і видовий епітет — місцеві латиніз. назви рослин) — дерево або кущ родини монімієвих (Monіmіaceae). Росте у Південній Америці, Чилі, Болівії, культивується на Середземноморському узбережжі країн Європи, Чорноморському узбережжі Кавказу. Вічнозелений кущ до 6 м завв. із гнучкими пагонами, шорсткими листками і жовто-зеленими плодами. Листки зі шкірястою, шорсткуватою, блискучою поверхнею до 8 см завд. Вся рослина з сильним ароматним запахом, має запашні білі квітки. Плоди дрібні, жовтуваті, сидячі по 2–5 на слабко розвинутому квітколожі, солодкі й ароматні, мають їстівне насіння.
Для медицини становить інтерес листя і кора Б. — Folіum et cortex Boldo.
У корі та листі містяться ізохінолінові алкалоїди апоморфінової групи, головний з яких — болдин (за хімічною структурою і біологічними властивостями він ідентичний глауцину), а також коридин, ізокоридин, ретикулін; ефірна олія (2%) містить аскаридол, цинеол, n-цимол.
Болдин
Алкалоїд болдин має протикашльову дію, подібну до кодеїну і глауцину. Встановлена діуретична та жовчогінна активність. Використовується як гомеопатична ЛР. Кора використовується у виробництві фарби, з деревини одержують вугілля, а плоди вживають у їжу.
Муравьева Д.А. Тропические и субтропические лекарственные растения. — М., 1997; Палов М. Энциклопедия лекарственных растений. — М., 1998.