БОЙОВІ ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ

БОЙОВІ ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ — високотоксичні сполуки, взяті на озброєння арміями багатьох держав і призначені для ураження живої сили супротивника під час воєнних дій. До Б.о.р. належать природні та синтетичні сполуки, здатні викликати масові отруєння людей і тварин, уражати рослинність, у т.ч. сільськогосподарські культури, внаслідок безпосереднього впливу (первинне ураження), або контакту людини з об’єктами навколишнього середовища чи вживання води і продуктів харчування, заражених Б.о.р. (вторинне ураження). Б.о.р. можуть проникати в організм через органи дихання, шкіру, слизові оболонки, ШКТ.

Б.о.р. є предметом вивчення військової токсикології. До них висуваються такі вимоги: наявність високої токсичності; доступність для масового виробництва; стабільність при зберіганні; простота і надійність у бойовому застосуванні; здатність у бойовій обстановці викликати ураження людей, які не застосовують засоби протихімічного захисту; стійкість до дегазаторів.

Найбільше значення має клініко-токсикологічна класифікація Б.о.р., де їх розподіляють на такі групи: нервово-паралітичні (табун, зарин, заман, V-гази); загальноотруйні (синильна кислота, хлорціан, окис вуглецю); шкірно-наривні (іприт, трихлортриетиламін, моізит); Б.о.р., що викликають задишку (фосген, дифосген, хлорпіклорин); подразнювальні (хлорацетофен, бромбензилціанід, адамсит); психотоміметичні (діетиламід лізергинової кислоти, речовина BZ). Усі Б.о.р. розподіляють на дві великі групи: смертельної дії (нервово-паралітичні, шкірно-наривні, загальноотруйні та Б.о.р., що викликають задишку); тимчасової дії (психотоміметичні та подразливої дії). Згідно з тактичною класифікацією виділяють три групи Б.о.р.: нестійкі (НОР); стійкі (СОР); отруйно-димні (ОДР).

Найважливішою характеристикою Б.о.р., що визначає їх бойові властивості, є токсичність — міра біологічна, що виражається токсичною дозою, тобто кількістю речовини, яка викликає певний токсичний ефект. На шкірі токсична доза визначається кількістю Б.о.р., на 1 см2 поверхні тіла (мг/см2); при пероральному та парентеральному (через рану) впливі — кількістю Б.о.р. на 1 кг маси тіла (мг/кг); при інгаляційному ураженні токсична доза (W, або константа Габера) залежить від концентрації отруйної речовини в повітрі, яке вдихається, та часу перебування людини в отруєній атмосфері й розраховується за формулою:

W = c ‧ t,

де с — концентрація Б.о.р. (мг/л або г/м3), t — час впливу Б.о.р. (хв).

Для характеристики токсичності Б.о.р. у військовій токсикології зазвичай використовують поняття порогової (мінімальної діючої), середньо-смертельної та абсолютно смертельної дози. Пороговою (Dlim) вважають дозу, яка викликає зміни функцій будь-яких органів або систем, що виходять за межі фізіологічних. Середньосмертельною (Dl50) та абсолютно смертельною (Dl100) дозами вважають кількість Б.о.р., яка викликає загибель 50 або 100% уражених відповідно.

Профілактика отруєнь високотоксичними хімічними сполуками різного призначення забезпечується застосуванням індивідуальних засобів захисту органів дихання та шкіри, дотримуванням правил безпеки, а також медичним контролем за умовами праці та станом здоров’я осіб, які працюють з токсичними сполуками.

БМЭ. — М., 1979; Лужников Е.А. Клиническая токсикология. — М., 1994; Трахтенберг М.И. Книга о ядах и отравлениях. — К., 2000.


Інші статті автора