ВАНКОМІЦИНУ ГІДРОХЛОРИД

ВАНКОМІЦИНУ ГІДРОХЛОРИД (Vancomycini hydrochloridum)[3S-[3R*,6S*(S*),7S*, 22S*,23R*,26R*,36S*,38aS*]]-3-(2-Аміно-2-оксоетил)-44-[[2-O-(3-аміно-2,3,6-тридезокси-3-С-метил-б-L-ліксогексопіранозил)-β-D-глюкопіранозил]окси]-10,19-дихлоро-2,3,4,5,6,7,23,24,25,26,36,37, 38,38а-тетрадекагідро-7,22,28,30,32-пентагідрокси-6-[[4-метил-2-(метиламіно)-1-оксопентил]аміно]-2,5,24,38,39-пентаоксо-22Н-8,11:18,21-діетено-23,36-імінометано)-13,16:31,35-диметено-1Н,16Н-[1,6,9]-оксадіазациклогексадецино[4,5-m][10,2,16]бензоксадіазациклотетракозин-26-карбонова кислота.

C66H76Cl3N9O24                                                                             Мол. м. 1486

vancomicin.eps

АФІ природного походження. Білий або майже білий кристалічний порошок, гігроскопічний, легкорозчинний у воді, малорозчинний в етанолі, рН 5% водного розчину 2,5–4,5; УФ-спектр: λmax = 450 нм (10% водний розчин). Зберігають у герметично закупореній тарі.

Ідентифікують методом ВЕРХ, характерною реакцією на хлориди. Кількісно визначають методом ВЕРХ на хроматографічній колонці з нержавіючої сталі завд. 0,25 м і внутрішнім діаметром 4,6 мм, яка наповнена октадецилсилікагелем (нерухома фаза), об’ємна швидкість потоку рухомої фази (водний розчин триетиламіну) — 1,0 мл/ хв, з додаванням: фосфатний буфер — тетрагідрофуран — ацетонітрил (100:1:7) до рН 3,2, використовують УФ-детектор при λ=280 нм.

Фармакологічна група. J01XA01 — антибіотики групи глікопептидів.

Фармакологічні ефекти. Бактерицидна дія (внаслідок гальмування біосинтезу клітинних мембран мікроорганізмів, змінює її проникність та порушує синтез РНК) щодо грампозитивної флори, а також актиноміцетів. До ванкоміцину гідрохлориду нечутливі грамнегативні палички, мікобактерії та гриби. Перехресна резистентність між ванкоміцином гідрохлоридом та іншими антибіотиками відсутня.

Застосування. Тяжкі інфекційно-запальні хвороби, викликані чутливими до ванкоміцину збудниками (при неефективності та непереносимості пеніцилінів, цефалоспоринів та інших антибіотиків): сепсис, ендокардит, пневмонія, абсцес легенів, остеомієліт, менінгіт, псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile, а також для проведення антибактеріальної терапії при хірургічному лікуванні гнійних процесів, викликаних стафілококами. Застосовують в комбінації з аміноглікозидами (див. Антибіотики, Інфекційні хвороби).

Компендиум 2015 — Лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Clarke’s isolation and identification of drugs / Ed. A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; Тhе Меrc index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological. — 13 Ed., 2001. — № 1.


Інші статті автора