ЗОЛОТО — проста речовина елементу Аурум (Aurum, Au), який знаходиться в ІВ групі четвертого періоду періодичної системи Д.І. Менделєєва, ат. н. 79, ат. м. 196,967.
Вміст З. у земній корі становить близько 4,3·10–7%, у воді морів і океанів — менше 5·10–6 мг/л. Аурум належить до розсіяних елементів. У природі З. переважно знаходиться у самородному стані у вигляді дрібних зерен, вкраплених у кварц, розсипів золотого піску й окремих самородків. Частіше самородне З. містить домішки срібла, міді, платини, вісмуту, заліза. Також З. входить до складу поліметалічних руд. Хімічні сполуки З. зустрічаються у природі рідко, в основному у вигляді телуридів — мінералів калавериту АuTe2, кренериту (Аu, Ag)Те2, сильваніту AuAgTe4 та ін. Із золотих розсипів цей метал добувають відмиванням з пустої породи. Переважно його одержують хімічним способом. Для цього відмите З. розчиняють у ртуті або у розчині калію ціаніду у присутності кисню. За першим способом З. переводять у амальгаму (розчин Au у Hg), а потім ртуть відганяють. За другим способом утворюється комплексна сіль калію диціаноаурату (І): 4Au + 8KCN + O2 + + 2H2O → 4K[Au(CN)2] + 4KOH. З одержаного розчину комплексної солі З. виділяють відновленням цинком: 2K[Au(CN)2] + + Zn → K2[Zn(CN)4] + 2Au. Це жовтий блискучий метал, м’який, ковкий і пластичний, з високою тепло- і електропровідністю, хімічно малоактивний. У ряду напруги металів З. розміщене після водню, тому HCl і розведена H2SO4 його не розчиняють. Навіть при сильному нагріванні З. не окиснюється на повітрі і безпосередньо не взаємодіє не тільки з О2, а й з Н2, N2, P, Sb, C. Cильні кислоти HNO3 і концентрована H2SO4 розчиняють З. тільки у присутності сильних окисників (KIO3, KМnO4). При нагріванні воно взаємодіє з СІ2 і Br2 з утворенням сполук Au(III) [AuCl3, AuBr3] і розчиняється у безводній селенатній кислоті H2SеO4 з утворенням Au2(SeO4)3. При кімнатній температурі З. розчиняється у суміші HNO3 і HCl (царській водці) і насиченій СІ2 хлоридній кислоті з утворенням тетрахлороаурат(III) водню H[AuCl4]: Au + + HNO3 + 4HCl → H[AuCl4] + NO + 2H2O.
З більшістю металів при нагріванні З. утворює сплави. У сполуках Аурум проявляє ступені окиснення: +1, +2, +3. Найбільш стійкі сполуки елемент утворює на ступені окиснення +3. Одержано також сполуки Au (V), зокрема Cs[AuF6]. Основною вихідною речовиною для одержання сполук Аu(ІІІ) служить АuCl3, який синтезують взаємодією порошку З. з надлишком СІ2 при нагріванні до Т 200 °С. Оксид і гідроксид Au(III) Au2O3 і Au(OH)3 — амфотерні, розчинні у кислотах і лугах з утворенням аніонних комплексів відповідно H[AuCl4] і Na[Au(OH)4]. У водному розчині AuCl3 легко гідролізується з утворенням аніонних комплексів H[Au(OH)Cl3] та H2[AuOCl3]. При обережному нагріванні Au(OH)3 розкладається з утворенням оксиду Au2O3. Цей оксид при нагріванні до 160 °С також розкладається з утворенням З. і О2. Сполуки Au(I) — нестійкі, їх одержують при обережному нагріванні сполук Au (III): AuCl3 → AuCl + Cl2. Сполуки Au (III) — сильні окисники, в реакціях вони відновлюються до елементного З., рідше — до сполук Au (I). Із розчинів солей Аu (ІІІ) відновленням SnCl2 одержують інтенсивно-червоний колоїдний розчин З.
З. — коштовний метал, який виконує функцію світового еквівалента грошей. Його використовують для виготовлення ювелірних виробів, монет, медалей та ін.
Вміст Аu в організмі людини становить 1·10–6%, тому його відносять до мікроелементів. Біологічна роль елементу вивчена мало. З. і його сплави застосовують у стоматології для виготовлення зубних протезів. Золоті електроди вживлюють у мозок для діагностики і лікування його захворювань. В онкології для лікування злоякісних пухлин та радіотерапії застосовують штучний радіоактивний ізотоп 198Au (Т1/2 = 2,698 діб), з якого виготовляють штифти та гранули, які вживлюють у пухлинні вузли і тканини, що їх оточують. У біології та медицині застосовують колоїдні розчини З., мічені ізотопом 198Аu, для діагностики та лікування злоякісних пухлин. Колоїдне З., ряд його солей та органічних сполук виявляють бактерицидну дію.
Існує розділ медицини — хризотерапія, який вивчає методи лікування препаратами З. Оскільки сполуки Au(III) є сильними окисниками, їх не застосовують як ЛП і діагностичні препарати. У медицині використовують сполуки Au(I) у формі комплексів із сульфур- та фосфоровмісними лігандами.
Машковский М.Д. Лекарственные средства. — М., 1988. — Ч. 2; Паддефет Р. Химия золота. — М., 1982; Хухрянский В.Г., Цыганенко Я.Я. Химия биогенных элементов. — К., 1990.