ЗЛИНКА, Еrigeron L. (лат. erigere — ставити прямо) — рід трав’янистих рослин родини айстрових (Asteraceae), які ростуть на всіх материках, але найбільше поширені в Америці. У флорі СНД описано 72, Європи — 14, України — 7 видів цього роду. Найбільш поширеним видом є З. канадська — Еrigeron canadensis L. (Conyza canadensis (L.) Сronq.); рос. назва: мелколепестник канадский; народні назви: гадяче зілля, загадка, шельмовка, пушняк тощо.
Рисунок. Злинка канадська (Erigeron canadensis L.)
Одно-дворічна прямостояча трав’яниста рослина. Корені тонкі, веретеноподібні, розгалужені. Стебла завв. 10–100 (до 200) см, ребристі, опушені жорсткими білими волосками. Листки чергові, без прилистків, опушені, ланцетні або лінійноланцетні, нижні — короткочерешкові, рідкозубчасті, верхні — сидячі, цілокраї, по краю і вздовж головної жилки з більш довгими волосками. Суцвіття розгалужене, верхівкове, волотеподібне, з дрібних численних кошиків. Крайові квітки кошиків — маточкові, вузькоязичкові, білуваті, серединні — двостатеві, трубчасті, жовті. Обгортка з трикутно- або лінійно-ланцетних листочків з плівчастою каймою. Плід — короткоопушена дрібна сім’янка (довжиною до 1,25 мм) з летючкою. Рослина адвентивна, росте по всій території України, на піщаних ґрунтах, смітниках, полях, біля житла, доріг, на залізничних насипах, у лісосмугах тощо. Цвіте у липні–вересні. Офіцинальною сировиною є трава — Herba Erigeronis canadensis. Основними діючими речовинами є амінокислоти, оксикоричні кислоти, полісахариди і флавоноїди. Трава містить кумарин умбеліферон; фенолкарбонові кислоти: о-бензилбензойну, гідроксибензойну, протокатехову, галову, бузкову, п-кумарову, ферулову, кавову, піромеконову, хлорогенову, ізохлорогенову, неохлорогенову; флавони (0,83%): апігенін, лютеолін, скутелярин, скутеляреїн; флавоноли: кемпферол, кверцетин, кверцетин-7-глюкуронід, рамнетин, ізорамнетин; дубильні речовини (до 0,3% у суцвіттях); ефірну олію (від 0,2 до 1,7%), основними компонентами якої є d-лимонен, α-терпенеол (67,25%), ліналоол, цис-матрикарієвий ефір; стероїди: α-спінастерин, стигмастен-7-ол-3, стигмастен-7,22-он-3, β-ситостерин; полісахариди (до 6,7%), основними моносахаридами яких є D-ксилоза, L-арабіноза, L-рамноза, D-глюкоза, D-галактоза; вітаміни: В1, В2, РР, Р, Е, провітамін А; амінокислоти (7,22%) з домінуванням серину, проліну, аспарагінової і глютамінової кислот, всього виявлено 16 речовин; жирну олію, до складу якої входить 24 жирні кислоти, серед яких переважають лінолева, пальмітинова; макро- і мікроелементи: K, Ca, Mg, Na, Fe, Mn, Zn, Cu, Co, Cr, Ni, Cd; у незначній кількості містяться також алкалоїди, каучук, сапоніни, гіркоти, смоли, аміни, холін. У коренях виявлено сапоніни, алкалоїди. У народній медицині трава використовується як протизапальна, гемостатична ЛРС, для укріплення волосся; корені й трава — як діуретична, корені — як анальгетична, жарознижувальна ЛРС. Траву застосовують при різних видах кровотеч, діареї, дизентерії, інфекційному гепатиті, ниркових інфекціях, цукровому діабеті, гонореї, кон’юнктивітах, дерматитах; траву і корені — при сечокам’яній хворобі; ефірну олію — при метрорагіях; корені — при невралгії, головному болю, радикулітах, подагрі, гіпертонії, хворобі бері-бері. Ефірна олія застосовується у парфумерії, харчовій промисловості. З. — медонос, кормова рослина (для овець, оленів, кролів). В Україні також ростуть З. гостра — E. acris L. і З. однорічна, або стенактис однорічний — E. annuus (L.) Pers. (Stenactis аnnua Nees, E. strigosus H.L.Muehl. ex Willd.), або фалакролома однорічна (Phalacroloma annuum (L.) Dumort.). З. гостра використовується в народній медицині (має кровоспинну, антисептичну, інсектицидну, жарознижувальну, знеболювальну, протизапальну, збуджувальну дію); З. однорічна має знеболювальну, цукрознижувальну, антиоксидантну дію.
Дикорастущие полезные растения России / Отв. ред. А.Л. Буданцев, Е.Е. Лесиовская. — СПб, 2001; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование: Сем-во Аsteraceae (Compositae). — СПб, 1993; Руденко В.П., Хворост О.П., Сербін А.Г., Макаревич І.Ф. Сучасний стан фармакогностичного вивчення рослин роду Erigerоn L. // Фізіологічно активні речовини. — 1999. — Т. 27, № 1.