Моноцити утворюються в кістковому мозку з монобластів і належать до системи фагоцитальних мононуклеарів. Після виходу з кісткового мозку, де, на відміну від гранулоцитів, не формують кістковомозкового резерву, моноцити циркулюють у крові від 36 до 104 год, а потім мігрують у тканини. З крові у тканини за 1 год переходить 7,0·106 моноцитів. У тканинах моноцитів диференціюються в органо- і тканинноспецифічні макрофаги. Позасудинний пул моноцитів у 25 разів перевищує циркулюючий. Система фагоцитів є центральною, вона об’єднує різні типи клітин, що беруть участь у захисних реакціях організму. Макрофагам належить найважливіша роль у процесах фагоцитозу. Вони видаляють з організму клітини, що відмирають, залишки зруйнованих клітин, денатурований білок, бактерії та комплекси антиген — антитіло. Макрофаги беруть участь у регуляції кровотворення, імунній відповіді, гемостазі, метаболізмі ліпідів і заліза. Вміст моноцитів у крові наведено в табл. 1.
Таблиця 1. Вміст моноцитів у крові в нормі [Тип П., 1997]
| Вік | Межа коливань, 109/л | Моноцити,% |
| 12 міс | 0,05–1,1 | 2–7 |
| 4 роки | 0–0,8 | 2–7 |
| 10 років | 0–0,8 | 1–6 |
| 21 рік | 0–0,8 | 1–8 |
| Дорослі | 0–0,8 | 1–8 |
Моноцитоз — збільшення кількості моноцитів у крові (>0,8·109/л) — супроводжує цілу низку захворювань (табл. 2).
Таблиця 2. Захворювання і стани, при яких можливий моноцитоз
| Основні причини | Клінічні форми |
| Інфекції | Підгострий септичний ендокардит; період видужання після гострих інфекцій; вірусні (інфекційний мононуклеоз), грибкові, рикетсіозні та протозойні інфекції (малярія, лейшманіоз) |
| Гранулематози | Туберкульоз, особливо активний, сифіліс, бруцельоз, саркоїдоз, виразковий коліт, ентерит |
| Хвороби крові | Гострий монобластний і мієломонобластний лейкози; хронічні моноцитарний, мієломоноцитарний і мієлолейкоз; лімфогранулематоз |
| Колагенози | Системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, вузликовий періартеріїт |
При туберкульозі поява моноцитозу вважається доказом активного поширення туберкульозного процесу. При цьому важливим показником є відношення абсолютної кількості моноцитів до лімфоцитів, що у нормі становить 0,3–1,0. Це відношення буває більше 1,0 в активній фазі захворювання й знижується при видужанні, що дозволяє оцінити перебіг туберкульозу. При септичних ендокардитах, сепсисі з в’ялим перебігом можливий значний моноцитоз, що нерідко відмічається під час відсутності лейкоцитозу. Відносний чи абсолютний моноцитоз виявляють у 50% хворих із системними васкулітами. Короткочасний моноцитоз може розвитися у хворих із гострими інфекціями в період реконвалесценції.
Моноцитопенія — зменшення кількості моноцитів (<0,09·109/л). При гіпоплазії кровотворення кількість моноцитів у крові знижена.
Бышевский А.Ш., Терсенов О.Л. Биохимия для врача. — Екатеринбург, 1994; Иньков А.Н. О чем говорят анализы. — Ростов-на-Дону, 2000; Козинец Г.И. Интерпретация анализов крови и мочи. — М., 1998; Меньшиков В.В., Делекторская Л.Н., Золотницкая Р.П. и др. Лабораторные методы исследования в клинике. — М., 1997; Цынко Т.Ф. Диагностика заболеваний по анализам крови и мочи. — Ростов-на-Дону, 2004.