ПРЕКАРИЗАЦІЯ У ФАРМАЦІЇ

ПРЕКАРИЗАЦІЯ У ФАРМАЦІЇ (англ. — precarious; лат. — precarium нестійкий, нестабільний, негарантований)— процес погіршення умов праці спеціалістів фармації при одночасному скороченні заробітної плати або урізання правових і соціальних гарантій внаслідок збільшення прошарку спеціалістів фармації, які відчувають хиткість, ненадійність, нестабільність свого соціально-економічного стану. П.ф. відображає тенденцію дерегуляції трудових відносин у фармацевтичному секторі при одночасній відміні майже всіх соціальних гарантій з метою підвищення інтенсивності праці спеціалістів фармації. Ці трудові відносини можуть бути розірвані роботодавцем у будь-який час без надання соціальних гарантій зайнятості, що ускладнює їхнє соціальне становище.

Об’єктивні передумови процесів П.ф. полягають у тому, що перехід від масового виробництва до гнучкого робочого графіка спричинив посилення нестабільної та випадкової зайнятості, яку ще називають «прекаризованою», або «атиповою», зайнятістю. У складних умовах сьогодення до основних причин посилення явища П.ф. традиційно належать перекоси у глобалізаційних процесах, внаслідок чого посилюється залежність країн «третього світу» від розвинутих країн, збільшуються розміри зовнішньої заборгованості, поглиблюються соціальна неоднорідність та диференціація доходів. У результаті стрімко зростає кількість тимчасових робочих місць, поширюються практики лізингу, аутсорсингу тощо.

П.ф. у фармацевтичному секторі галузі охорони здоров’я України означає нестійкість зайнятості спеціалістів фармації за фахом і характеризується:

а) примусовим працевлаштуванням із неповною зайнятістю;

б) укладанням термінових трудових або цивільно-правових договорів замість безстрокових трудових відносин;

г) повним або частковим скасуванням офіційного найму та переводом трудових відносин у неформальні форми, що супроводжуються зниженням у спеціалістів фармації соціальної захищеності та зростанням соціальної вразливості;

д) зростанням кількості вакансій для частково зайнятих спеціалістів фармації, а для працюючих повний день — зниженням;

ж) наявністю випробувального терміну для молодих спеціалістів із відсутністю гарантій у подальшому їх працевлаштуванні тощо.

Усе це супроводжується втратою працівниками фармації частини заробітної плати та соціальних гарантій, а також зменшенням або втратою ними соціальної захищеності від звільнень, обов’язкового соціального страхування, соціальних виплат з боку роботодавців.

Горшков М.К., Красин Ю.А. Социальное неравенство и публичная политика — М.: Культ. революция, 2007; Кастель Р. Метаморфозы социального вопроса. Хроника наемного труда / Пер. с фр., общ. ред. пер. Н.А. Шматко. — СПб.: Алетейя, 2009; Старостін В. «Прекарізація»: ліквідація трудових прав працівників. URL: www.ikd.ru/node/124; Толочко В.М., Зарічкова М.В., Артюх Т.А. Соціальна вразливість спеціалістів фармації України як результат прекарізації // Укр. вісн. психоневрології. — 2014. — Т. 22, вип. 2, додаток; Herrmann P. Precarity — More than a Challenge of Social Security Or: Cynicism of EU’s Concept of Economic Freedom. Bremen, 2011; Herrmann P., Bobkov V., Csoba J. (Еds.). Labour Market and Precarity of Employment: Theoretical Reflections and Empirical Data from Hungary and Russia. Bremen: Wiener Verlag fuer Sozialforschung, 2014; Rolf-Dieter Hepp. Prekarisierung und Flexibilisierung (Precarity and Flexibilisation). Westfalisches dampfboot, 2012.