ЦИРОЗ (лат. cіrrhosіs < грец. kіrrhos — лимонно- жовтий) — розростання сполучної тканини в паренхіматозному органі, що супроводжується перебудовою його структури, ущільненням і деформацією. Ц. є результатом некрозу різного походження, продуктивного запалення, а також наслідком атрофії паренхіми органа. Розвиток Ц. зумовлений: масивним і дифузійним ушкодженням паренхіми, що призводить до руйнування структурно-функціональних елементів і дезінтеграції паренхіматозно-стромальної взаємодії; тривалою, постійною або відновленою дією зовнішніх чи ендогенних факторів, що призводить до дистрофічних процесів, розладу кровообігу, хронічного запалення; порушенням функцій загальних і місцевих регуляторних систем; уродженими або набутими дефектами системи синтезу і катаболізму колагену. Як результат, порушується регуляція росту сполучної тканини, індукуються проліферація клітин і колагеногенез, прогресує склероз і відбувається структурна перебудова органа. Розвиток Ц. спричиняє порушення мікроциркуляції, зумовлені формуванням судинних шунтів у сполучній тканині, внаслідок чого артеріальна кров (а в печінці — і кров з ворітної вени, яка містить так звані гепатотрофні фактори) не надходить у достатній кількості в паренхіму. Це призводить до гіпоксії й навіть до некротичних змін.
Прогресування Ц. призводить до різкого порушення функції відповідного органа (декомпенсований Ц.) і розвитку відповідно печінкової, ниркової та дихальної недостатності. Осередкова регенерація збереженої паренхіми органа в умовах Ц. може завершитися формуванням аденом і розвитком злоякісної пухлини.
БМЭ. — М., 1986. — Т. 27; Ивашкин В.Т., Шептулин А.А. Нарушение функций печени и желчевыводящих путей. В кн. Патологическая физиология / Под ред. А.Д. Адо, М.А. Адо, В.И. Пыцкого и др. — М., 2002; Шулутко Б.И., Шастин Н.Н., Броун Л.М. Заболевания печени. — Л., 1990.