ЦИНК (Zn, Zincum < нім. Zink) — хімічний елемент ІІВ групи побічної підгрупи періодичної системи Д.І. Менделєєва, ат. н. 30, ат. м. 65,37. Конфігурація валентних електронів 3d104s2. Ц. дуже поширений у природі й зустрічається у невеликій кількості майже в усіх породах вулканічного походження, його вміст у земній корі становить 1,5⋅10–3%. Головний мінерал Ц. — сфалерит (цинкова обманка). Цинкові мінерали, як правило, асоційовані зі свинцевими, іноді з мідними мінералами. Ц. — блакитно-сріблястий блискучий метал середньої твердості з Тпл — 419,5 °С. При зберіганні на повітрі тьмяніє внаслідок утворення тонкого, проте щільного шару оксиду, який захищає метал від подальшого окиснення. Ц. — активний метал, має більш негативний стандартний електродний потенціал, ніж залізо, тому в корозійному середовищі першим руйнується і, таким чином, використовується як антикорозійне покриття. Ц. розчиняється в мінеральних кислотах, швидкість розчинення підвищується в ряді кислот: сульфатна, хлоридна, нітратна, а також розчиняється в сильних лугах та розчині аміаку. Сухі фтор, хлор, бром не взаємодіють з Ц. на холоді, а за наявності пари води Ц. може спалахувати з утворенням галогенідів. Цинковий порошок реагує із сіркою при нагріванні, що супроводжується вибухом. Ц. — сильний відновник, здатний заміщувати двовалентні метали (Mg, Mn, Fe, Ni, Cu, Cd) в їх солях.
Ц. належить до незамінних мікроелементів організму людини. Добова потреба в Ц. становить 10–15 мг. В організм людини сполуки Ц. потрапляють як з рослинною, так і з тваринною їжею. Біологічна роль Ц. пов’язана з діяльністю залоз внутрішньої секреції. Як складова частина деяких ферментів Ц. впливає на процеси розмноження, жирового та вуглецевого обмінів. При нестачі Ц. в організмі виникають такі серйозні захворювання, як цироз печінки, ураження шкіри та очей. Він входить до складу ЛП завдяки підсушуючим, протимікробним, антисептичним, протизапальним, пролонгуючим та протикарієсним властивостям. Як мікроелемент Ц. входить до складу вітамінних препаратів. Сполуки Ц. виявляють антибактеріальну, противірусну та протипухлинну дію. У промисловості Ц. використовується головним чином для захисту сталі від корозії, для виготовлення сплавів різного складу з різноманітними властивостями.
Краткая химическая энциклопедия / Под ред. И.Л. Кнунянц: В 5 т. — М., 1967. — Т. 5; Левітін Є.Я. Загальна та неорганічна хімія. — Х., 2000; Суховєєв В.В., Сенченко Г.Г., Ковтун Г.О., Приплавко С.О. Металовмісні лікарські препарати. — К., 2000.