МАСЛИНА (Olea L.) — рід вічнозелених дерев або чагарників висотою 10–15 м родини маслинових — Oleaceae. Рід нараховує близько 60 видів у тропіках і субтропіках, на території СНД маслина європейська — рослина, яка культивується, живе до 1000 років. У культурі маслинове дерево було відомим ще до нашої ери. М. європейська, або олива європейська, — Olea europaea L (лат. olea та грец. elaia — назва оливкового дерева). Походить з Південно-Східної частини Середземномор’я, Сирії, Південної Анатолії. Широко культивується в субтропіках обох півкуль, головними країнами виробниками маслинової олії є Іспанія, Італія, Греція, Туреччина, Сирія. М. європейська — вічнозелене дерево 3–7 м завв., з широкою розкидистою кроною. Листки супротивні, майже сидячі, шкірясті, ланцетоподібні або довгасті, 5–8 см довжиною, цільнокраї, із злегка загнутими униз краями, світло-зелені, спіднизу сріблясто-сірі. Трубчасті одностатеві квітки дрібні, жовтувато-білі, зібрані у супротивні пазушні 15–30-квіткові китиці. Плід — довгаста або куляста кістянка, до 3,0 см довжиною, з м’ясистою, маслянистою м’якоттю і дуже твердою кісточкою, дозріває у вересні — грудні. Для медичних потреб зі стиглих плодів виробляють олію — Oleum Olіvarum, у деяких європейських країнах як сировину також заготовляють листя — Folіa Oleae. Плоди М.є. містять жирну олію, антоціани, катехіни фенолкарбонові кислоти, у т.ч. кавову, пірокатехову; пектинові речовини, каротиноїди, токофероли. У складі жирної олії — гліцериди насичених жирних кислот: пальмітинової (7,5–20,0%), стеаринової (0,5–5,0%), арахідонової (0,8%), бегенової (0,3%), міристинової (0,1%), ненасичених кислот, мононенасичених кислот: олеїнової (55,0–83,0%), пальмітолеїнової (0,3–3,5%), поліненасичених: ліноленової (3,5–21,0%) та лінолевої (1,5%). В частині олії, яка не омилюється, містяться ситостерол (головний компонент цього залишку), холестерол, 7-стигмастерол, кампестерол і сквален (кількість якого найвища серед усіх рослинних олій). Крім того, олія містить вітаміни Е і К. Злегка пекучий смак натуральної неочищеної оливкової олії пояснюється наявністю олеоканталю. У невеликій кількості (50 мг/кг) плоди містять фенольні речовини, які мають антиоксидантні властивості, серед них тирозол, гідрокситирозол, кавова та ферулова кислоти. Ці сполуки також зумовлюють гіркувато-пекучий смак олії.
Розрізняють два типи фармакопейної олії: чиста та рафінована. Також існують такі торгові сорти маслинової олії, які відрізняються за способом одержання, очищення, складом і фізико-хімічними властивостями: натуральна маслинова олія Vіrgіn, яка отримується винятково механічним способом в умовах, що запобігають виникненню в олії незворотних змін. Процес складається з промивання плодів, сушіння, віджиму на центрифузі та фільтрації. Олію Vіrgіn розділяють на сорти: Extra — олія з кислотністю не більше 1; сорт, у свою чергу, може бути таким: односортний — отримують з оливок одного сорту; купажний — з оливок різних сортів з метою одержання сталості смаку і запаху; «марочний», який виготовляють із вирощених у певній географічній зоні оливок, олію з яких отримують і розливають у пляшки там же. Рафіновану олію з кислотністю не більше 0,6 отримують після рафінування олії сорту Vіrgіn. Процес полягає у швидкому випарюванні без доступу кисню і конденсації. Рафіновану олію з макухи плодів отримують екстракцією органічними розчинниками (гексан) при нагріванні. Олія Vіrgіn — прозора, жовта або зеленувато-жовта масляниста рідина з характерним запахом, практично нерозчинна у спирті та добрерозчинна у петролейному ефірі (50–70 °С); при 10 °С стає каламутною, а при 0 °С — схожа на масло; щільність — 0,913; кислотне число — не більше 2,0, перекисне число — не більше 20,0. Рафінована маслинова олія — жовта масляниста рідина з характерним запахом, практично нерозчинна у спирті та добрерозчинна у петролейному ефірі (50–70 °С), олія при температурі, близькій до 10 °С, — каламутна, а при 0 °С — схожа на тверду олію; щільність — 0,913; кислотне число — не більше 0,5–0,6, перекисне число — не більше 10,0. Усі сорти рекомендують зберігати при температурі не вище 40 °С. Маслинову олію використовують як основу для лініментів, розчинник ін’єкційних лікарських речовин (камфора, статеві гормони); внутрішньо — для лікування гіперацидного гастриту та жовчнокам’яної хвороби; як спазмолітичний, жовчогінний та протизапальний препарат. Вона чинить легку проносну дію, зовнішньо — пом’якшувальну дію.
Листя М.є. містить секоіридоїди: олеуропеїн та олеурозид; флавоноїди, серед яких рутин, гесперидин, апігенін, апігенін 4′-O-рамноглюкозид, лютеолін, лютеолін 4′-O-глюкозид, лютеолін-7-глюкозид, хризеріол, хризеріол-7-О-глюкозид, кверцетин, кверцетин-3-О-рамнозид, кемпферол, гідрокситирозол.
Гідрокситирозол
Олеоканталь
Олеуропеїн
Фармакологічна активність листя М. і препаратів зумовлена олеуропеїном і флавоноїдами, які знижують АТ, мають широкий спектр протимікробної та противірусної дії, виявляють гіпоглікемічну, гіпохолестеринемічну, гіполіпідемічну, імуностимулювальну і судинорозширювальну дію. Препарати призначають при діабеті, діареї, екземі, шлунково-кишкових розладах, геморої, герпесі, гіпертензії, інфекціях дихальних шляхів і сечової системи. Слід пам’ятати, що олеуропеїн може подразнювати слизову оболонку шлунка, тому препарати приймають під час їди.
Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992.; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения. — СПб, 2002; Bruneton, J. Pharmacognosy, Phytochemistry, Medicinal Plants. — Paris, 1995; European Pharmacopoeia 5-th edition. — Strasbourg, 2005.