РІПАК

РІПАК, бруква, кольза Brassica napus L.; рос. рапс, брюква. Одно- або дворічна рослина завв. 30–120 см з родини Капустяних (Brassicaceae); виникла внаслідок спонтанного схрещування капусти городньої (Brassica oleracea L.) і турнепсу (Brassica rapa L.). Озимий і яровий Р. культивують як олійну культуру на площі понад 9 млн га у помірних широтах Європи, Північної Америки, Азії. Олійні різновиди: Р. озимий (Brassica napus var. oleifera biennis) і Р. яровий (Brassica napus var. oleifera annua) морфологічно не розрізняються. Їстівний різновид з товстим коренем (Brassica napus var. rapifera) відомий як бруква. Р. розмножується тільки насінням, яке зберігає схожість протягом 5–6 років. Плід — стручок довжиною 6–14 см розтріскується двома стулками. На одній рослині звичайно буває 300–500 стручків, в яких розміщується по 25–36 чорних насінин кулястої форми діаметром 1, 7–4,4 мм. Насінний рубчик круглий, з чорною крапкою в центрі. Маса 1000 насінин 2,6–4,5 г, рідше — 5–7 г. Насіння олійних сортів Р. багате на жир і білок (табл. 1).

Таблиця 1. Хімічний склад насіння ріпака (%)

КультураЖирПротеїнКлітковинаАзотЗола
Р. озимий45–50316,95,04,3
Р. яровий40–45305,84,84,6

Рапсова олія містить понад 30 вищих жирних кислот, основні з яких наведені у табл. 2, а також арахісову і бегенову кислоти.

Таблиця 2. Склад основних вищих жирних кислот в олії ріпака (в %)

Вища жирна кислотаСтарі сортиНові сортиВміст за Європейською Фармакопеєю
Пальмітинова222,5–6,0
Стеаринова1,71,3не більше 3,0
Олеїнова12–1656–6550–67
Лінолева10–1518–3216–30
Ліноленова10–138–106–14
Ейкозенованема відом.нема відом.не більше 5,0
Ерукова (22:1; 13 цис) СН3(СН2)7СН=
СН(СН2)11СООН
45–520–5не більше 2,0

Вміст білка у насінні становить 21–33% і більше залежно від сорту. У білку переважають глобуліни, і він є повноцінним за вмістом незамінних амінокислот* (табл. 3).

Таблиця 3. Амінокислотний склад ріпака

ПоказникиМакуха безерукових сортівЗелена маса
Вміст,%Вміст за протеїном,%Вміст в озимому Р., г/кгВміст,% на сирий протеїн
Волога7,49
Вміст протеїну37,96
Амінокислотний склад
Аланін1,734,569,65,4
Аргінін2,326,117,94,3
Аспарагінова кислота3,058,0313,17,2
Цистин0,471,23
Глютамінова кислота6,3416,6919,111,1
Гліцин1,884,969,45,3
Гістидин1,072,814,02,2
Ізолейцин*1,513,988,1
Лейцин*2,656,9713,67,7
Лізин*2,275,985,03,0
Метіонін*0,681,782,31,3
Фенілаланін*1,524,018,44,8
Пролін2,667,007,94,3
Серин1,674,397,74,3
Треонін*1,714,5013,47,2
Триптофан*0,4412,16
Тирозин0,932,465,43,0
Валін*1,945,118,95,1

Вміст глікозинолатів (тіоглікозидів) у насінні старих сортів становить 6–8%, у нових — 0,1–0,3%. Виділено 6 глюкозидів, які надають шроту гіркого смаку: глюконапін, глюкобрасиконапін, глюкоіберин, глюконастуртин, прогоітрин (глюкорапіферин), синальбін. Ферментативний гідроліз веде до утворення глюкози, алілізотіоціанату і мінорних кількостей інших летких метаболітів: метил-, ізопропіл-, секбутил-, бутил-, 3-бутеніл-, 4-пентил-, феніл-, 3-метилтіопропіл-, бензил- і β-фенілетил-ізотіоціонати (див. Гірчиця). Ріпакову олію тривалий час використовували як дешеву альтернативу маслинової олії. Великий вміст сполук сірки, зазвичай токсичних для людини і тварини ерукової кислоти і глікозинолатів, гальмували поширення рослини. В останні роки методом генної інженерії одержано сорти з обмеженим вмістом ерукової кислоти.

Ріпакова олія — Rapae oleum raffinatum (англ. Canola oil, Canbra oil; Colzao CT; Lipex 108; Lipex 204; Lipovol CAN; low erucic acid rapeseed oil; EINECS 232–313–5) використовується для отримання допоміжної речовини (див. Ріпакова олія гідрогенізована). Її одержують механічним пресуванням або екстракцією d-гексаном із насіння генетично модифікованих сортів Brassica napus (Brassica campestris) var. oleifera та інших різновидів. При нагріванні олії виникає неприємний запах, обумовлений сполуками сірки, які бувають трьох типів: мінливі, термолабільні й стабільні. Нерафінована олія містить сірковмісні жирні кислоти у вільному стані та у складі тригліцеридів. Останні практично не видаляються при очищенні. Сиру олію відстоюють, відбілюють і дезодорують для видалення вільних жирних кислот, фосфоліпідів, забарвлених домішок, запаху тощо. Ріпакова олія має оптимальний вміст мононенасичених кислот і високий вміст білка (2,8%) порівняно з усіма іншими оліями. У макусі залишається 37% протеїну. Вміст токоферолів достатній для захисту ліноленової кислоти від окиснення під час зберігання. Олію зберігають у максимально наповненому контейнері, у темному місці. З часом може з’явитися неприємний запах внаслідок вторинного окиснення ліноленової кислоти. Рівноцінними замінниками ріпакової олії є жирні олії мигдалю, зародків кукурудзи, бавовнику, арахісу, сої, кунжуту. Ріпакова олія більш стійка порівняно з бавовняною або соєвою оліями, але менш стійка, ніж соняшникова.

Вживання Р. в їжу й у медичній практиці обмежується вмістом токсичних речовин: у насінні — ерукової кислоти, у траві й макусі — глікозинолатів. Стандартизована олія належить до антифрикційних речовин (лубрикантів) та розчинників ліпофільних речовин; застосовується в технології м’яких мил та рідких мазей, а також у косметиці; значна маса йде на виготовлення маргарину.

Технічна жирна олія Р. використовується як пальне, у миловарінні, лакофарбовій, текстильній промисловості, для гартування сталей; після спеціальної обробки олія добре вулканізується, утворюючи каучукоподібну масу (фактис). Макуха й зелена маса, багата на білок, є калорійним кормом для сільськогосподарських тварин. На силос використовують також пергу — гібрид Р. та кормової капусти.

Милащенко Н.З., Абрамов В.Ф. Технология выращивания и использования рапса и сурепицы. — М., 1989; Смик Г.К. Корисні та рідкісні рослини України. — К., 1991; Eur. Pharmacopoeia. — 4th ed..