РИЗИК ЕКОНОМІЧНИЙ

РИЗИК ЕКОНОМІЧНИЙ — комбінація 1) подій, пов’язаних з діяльністю підприємства, що впливають на нього; 2) імовірності цих подій та 3) їх наслідків, що унеможливлюють досягнення запланованих цілей і внаслідок цього позначаються на доходах підприємства. В економічній літературі, присвяченій проблемам підприємництва, відсутня чітка система класифікації підприємницьких ризиків. Один із варіантів класифікації ризиків передбачає такі види: операційний ризик, ринковий ризик, бізнес-ризик, кредитний ризик. За іншим варіантом, що заслуговує на увагу, виділяються дві групи ризику: ризик, пов’язаний з можливим технічним провалом виробництва (сюди ж належить небезпека втрати, породжена стихійним лихом), та ризик, пов’язаний із відсутністю комерційного успіху. Існують також інші підходи до класифікації підприємницьких ризиків. Так, розрізняють ризики, пов’язані з господарською діяльністю; ризики, пов’язані з особистістю підприємця; ризики, пов’язані з недостатністю інформації про стан зовнішнього середовища. За сферою виникнення Р.е. зазвичай поділяють на внутрішні та зовнішні. Під зовнішніми Р.е. слід розуміти виникнення таких умов, які підприємець, як правило, не може змінити, але повинен враховувати. Джерелами внутрішніх ризиків є сама фірма. Ці ризики виникають у разі неефективного менеджменту, помилкової маркетингової політики, а також внаслідок зловживань всередині фірми. Виділяють такі групи факторів, що впливають на рівень внутрішніх ризиків і на особливості їх виникнення: галузева приналежність фірми; розмір фірми; форма власності фірми; приналежність капіталу; правовий статус фірми; технологічна цілісність і ступінь підпорядкованості; стратегія фірми; принципи діяльності фірми; ресурси та їх використання; якість і рівень використання маркетингу. Р.е. можна класифікувати й за іншими ознаками. За наслідками ризик поділяють на декілька категорій: припустимий ризик — це ризик рішення, внаслідок невиконання якого підприємству загрожує втрата прибутку; критичний ризик — це ризик, коли підприємству загрожує втрата доходу (небезпека втрат); катастрофічний ризик — ризик, коли виникає неплатоспроможність підприємства. Управління Р.е. — одна з найважливіших функцій менеджменту на підприємстві. Існують такі методи управління Р.е.: уникнення чи відмова від них; прийняття ризику на себе; запобігання збиткам; зменшення розміру збитків; страхування; самострахування; передавання ризику (відмінний від страхування).

Робота ФП, фірм, аптек в умовах ринкової економіки пов’язана з труднощами, різними критичними ситуаціями, тому для фармацевтичної галузі характерні всі види ризиків, притаманні будь-якій іншій комерційній діяльності, а також ризики, викликані особливістю самої галузі й товару. У складі фармацевтичних ризиків можна виділити такі: політичні, фінансові, лізингові, міжнародні, ризики науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) (технічні), постачальницькі, ризики порушення планових термінів, ризики виробництва, ризики в системі товаропросування, ризики, що виникають у процесі розроблення стратегії, адміністративно-законодавчі, соціальні, екологічні, демографічні, ризики, пов’язані з професійною галуззю. Деякі види Р.е. потребують особливого аналізу, оскільки мають специфічні риси, викликані особливостями виробництва і реалізації ЛП. Так, ризики НДДКР містять: переривання фінансування досліджень; перевищення кошторису витрат; заниження інвестиційної вартості проекту; одержання негативних результатів досліджень; недосягнення запланованих параметрів (ефективності, безпеки, властивостей і т.п.) ЛП; виникнення різноманітних проблем під час використання нових технологій; виявлення негативних наслідків застосування ЛП. Найбільшою групою ризиків є ризики в системі товарообігу, до яких належать: ризик помилкового вибору цільового сегмента ринку споживачів; ризик недостатньої сегментації ринків збуту; ризик помилкового вибору стратегії продажу; зміна прогнозованого рівня захворюваності населення; ризик невдалої організації мережі збуту й системи просування товару до споживача; транспортні ризики; ризик неправильної організації й одержання неадекватних результатів маркетингових досліджень; ризик неефективної реклами; ризик укладання договорів з недієздатними партнерами; ризик затримки партнерами поточних договірних зобов’язань; ризик помилкового ціноутворення; ризик, викликаний непередбаченою або несумлінною конкуренцією; відсутність необхідної інформації у лікарів та населення про ЛП та їх застосування; ризик, пов’язаний з невідповідністю якості ЛП, що надійшли в оптово-роздрібну мережу, нормам АНД. Це також і складські ризики: 1) псування чи зміна властивостей ЛП внаслідок недотримання умов збереження; 2) неефективне управління складськими процесами; 3) закінчення терміну придатності ЛП. Збутові ризики становлять вагому частку серед усіх видів ризиків, їх найбільше, і втрати від них можуть бути дуже істотні для компанії. Окрему групу створюють також соціальні ризики. Як правило, до даного виду ризиків відносять: ризик через недостатню кваліфікацію персоналу; ризик несумлінного ставлення персоналу до роботи; конфлікти; смерть чи хвороба кого-небудь із персоналу фірми. До адміністративно-законодавчих ризиків належать: недосконалість і нестабільність законодавчої бази країни, що регулює фармацевтичну і підприємницьку діяльність; уведення відстрочки чи мораторію на різні види платежів; несприятливі зміни в податковому законодавстві; обмеження в конвертації валюти; проблеми, пов’язані з правами власності; конфлікти підприємства із законодавством, адміністративними органами; ризики недостатнього обсягу патентування всіх видів рішень, прийнятих при створенні нових ЛП; ризики опротестування патентів, отриманих фірмою; ризики незабезпечення патентної чистоти; ризики, пов’язані з паралельним патентуванням і нелегальною імітацією; ризик шпигунства; ризик переходу до конкурентів провідних спеціалістів, носіїв ноу-хау тощо. Очевидною є нестабільність українського законодавства щодо фармацевтичної галузі, медичного обслуговування, страхової медицини. Воно перебуває в мобільному стані, і поки ці сфери нашого життя не набудуть остаточної форми, вони залишатимуться постійним джерелом ризику для суб’єктів господарської діяльності. Певний вплив на діяльність організації можуть зумовлювати також демографічні ризики, зокрема зміна рівня народжуваності та смертності, зміна доходів населення. Існує також група ризиків, що виникають у процесі розроблення стратегії підприємства: ризики необґрунтованого визначення пріоритетів стратегії; ризики неправильного прогнозу кон’юнктури на ринках капітальних закупівель і постачання; ризики неадекватної оцінки потреб споживачів і можливостей виробництва. Велику і впливову групу ризиків становлять постачальницькі ризики, які можуть бути зумовлені відсутністю постачальників рідкісних чи унікальних ресурсів; відсутністю постачальників за рівнем спроектованих цін придбання; відсутністю постачальників запланованої якості сировини; відмовою постачальників від контракту на постачання; необхідністю укладення договору на постачання на невигідних умовах; затягуванням кампанії з організації закупівель; прорахунками в термінах і способах постачань; постачанням сировини в кількості, яка не забезпечена відповідними обсягами реалізації готової продукції; також існують ризики порушення планових термінів, пов’язані з порушеннями графіка доходів — графіка витрат і виробничих графіків. До міжнародних ризиків, які особливо загрозливі для підприємств, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю у значному обсязі, відносять: оформлювальні ризики при імпорті та експорті ЛП; лізингові ризики; невідповідність вимог міжнародного та внутрішнього ринків до виробництва та якості ЛП. Практично кожен із суб’єктів фармацевтичного ринку стикається з фінансовими ризиками — валютним, кредитним та інвестиційним. Поширеним є перелік ризиків виробництва: зміна фізико-хімічних параметрів ЛП через порушення технологічного процесу; зміна фізико-хімічних параметрів ЛП через недосконалість технологічного процесу; псування чи зміна властивостей сировини через порушення умов зберігання; зниження обсягів виробництва внаслідок зниження продуктивності праці, розладнання устаткування, відсутності необхідної кількості сировини певної якості тощо; перевитрата матеріалів, сировини, палива, води, енергії; збільшення обсягів транспортних та інших видів витрат; невідповідність ефективності виробництва й оплати праці; перебої з паливом, енергією, водою; фізичне і моральне зношення устаткування; ризик нещасного випадку внаслідок недотримання правил техніки безпеки. Найбільш специфічну групу ризиків у фармацевтичній діяльності становлять ті, що пов’язані з професійною сферою. До них можуть бути віднесені: відхилення від прогнозованого рівня захворюваності; нераціональне призначення ЛП лікарями; відсутність у лікарів і населення необхідної інформації про ЛП та їхнє застосування; виявлення негативних наслідків застосування ЛП; ризики, пов’язані з паралельним патентуванням і нелегальною імітацією; ризик недостатнього патентування всіх видів рішень, застосованих при створенні ЛП; недосягнення запланованих параметрів (ефективності, безпеки, властивостей тощо) при розробленні ЛП; одержання негативних результатів досліджень; ризики для людей, що беруть участь у клінічних дослідженнях; ризик, пов’язаний з невідповідністю якості ЛП, що надійшли до роздрібної мережі, нормам АНД; екологічні ризики; зміна фізико-хімічних параметрів ЛП через порушення чи недосконалість технологічного процесу; псування чи зміна властивостей сировини внаслідок порушення умов зберігання; перевитрата сировини внаслідок її низької якості; ризик нещасного випадку чи професійних захворювань внаслідок недотримання правил техніки безпеки; відсутність постачальників сировини необхідної якості; невідповідність вимог міжнародного та внутрішнього ринків до виробництва і якості ЛП; виникнення різноманітних проблем під час використання нових технологій.

Временко А. // Бизнес-Информ. — 1999. — № 7–8; Минин Л. Как можно оживить инвестиционный климат в стране? // Бизнес. — 2001. — № 10; Новости. Как избежать врачебных ошибок // Провизор. — 2002. — № 11; Новости. Обвинения в адрес крупных фирм // Провизор. — 2002. — № 19; Устенко О.Л. Теория экономического риска: Монография. — К., 1997; Уткин Э.А. Риск-менеджмент. — М., 1998; Хохлов Н.В. Управление риском. — М., 1999; Hirt J., Block S. Fundamentals of Investment Management. — Boston, 1993.


Інші статті автора