РЕСУРСОЗНАВСТВО ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

РЕСУРСОЗНАВСТВО ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН — науково-практичний розділ фармакогнозії, який вивчає комплекс питань щодо раціонального, науково обґрунтованого планування обсягів заготівлі дикорослої ЛРС та охорони ЛР на основі даних, отриманих при експедиційних польових дослідженнях регіону. Ресурсознавчі дослідження проводяться в усьому світі й мають свої особливості в різних країнах, які пов’язані з розміром території, запасами рослинних ресурсів, їх доступності тощо. Р.л.р. складається із двох розділів: теоретичного і практичного. Теоретичний розділ займається розробленням загальних положень і методик кількісних оцінок ЛР та їх охорони. Практичний розділ має на меті кількісну оцінку ресурсів кожного рослинного об’єкта, розраховану за результатами експедиційних польових досліджень, і вирішує такі завдання: вибір ЛР для вивчення й заготівлі, розміщення їх в регіоні, обсяг експедиційних польових робіт, оброблення отриманих даних і складання звіту.

На першочергове ресурсне вивчення заслуговують ЛР з обмеженою сировинною базою, які знаходяться під охороною, і об’єкти, запаси яких останнім часом різко зменшилися. В Україні сьогодні можливо здійснювати заготівлю близько 150 видів ЛРС у промислових обсягах.

Підготовча робота. Перед початком роботи експедиції готуються необхідні матеріали і обладнання. Складається характеристика угруповань ЛР регіону, виявляються місця їх зростання. Готують різноманітний картографічний матеріал (різномасштабні лісовпорядні та землевпорядні карти та плани). На основі отриманих даних визначаються маршрути майбутнього обстеження та формується експедиція для проведення польових робіт.

Робота експедиції в природі. Основні завдання: виявлення промислових масивів ЛР на місцях, визначення площі кожного масиву, визначення врожайності ЛР на кожному масиві, нанесення виявлених масивів на копії карт.

Визначення врожайності ЛР на промислових масивах. Урожайність — це величина сировинної фітомаси, отриманої з одиниці площі (г/м2). Урожайність дикорослих ЛР на різних масивах може відрізнятися і залежить від складу ґрунту, вологості, освітленості тощо. Вона значно змінюється в різні роки на одній промисловій зарості. Для цього використовують методи облікових ділянок, модельних екземплярів та проективного покриття. Урожайність трав’янистих рослин, напівкущів та кущиків, для яких сировиною є квіти, листя, трави, визначають на облікових ділянках.

Розмір облікової ділянки вибирається залежно від гущини ЛР. Оптимальною є ділянка, на якій в середньому зустрічається не менше 5 екземплярів об’єктів, які вивчаються. Кількість ділянок, яку необхідно закласти на промисловому масиві, повинна бути достатньою, щоб забезпечити точність роботи ±15%, і напряму залежить від рівномірності розподілу ЛР на промисловому масиві. Необхідну кількість облікових ділянок для визначення врожайності знаходять за формулою:

n = v2 / p2,

де n — необхідна кількість ділянок; р — потрібна точність (±15%); v — коефіцієнт варіації, який можна розрахувати за формулою:

v = 100δ / x–,

де x– — середнє арифметичне врожайності; δ — середнє квадратичне відхилення. Облікові ділянки закладають на маршрутних ходах на однаковій відстані одна від одної. Контури ділянок точно відбиваються (ставлять 4 кілочки й обводять мотузкою або обмежують круглим кільцем з дроту), і з усіх ЛР, що потрапили в межі ділянки, зрізують сировину відповідно до вимог АНД на конкретну ЛРС. Зібрану ЛРС з кожної облікової ділянки зважують з точністю ±5% і дані фіксують у «Журналі для інвентарного запису виявлених заростей ЛР». Виходячи з даних урожайності ЛРС на окремих ділянках, розраховують середню врожайність ЛР на даному промисловому масиві.

Визначення врожайності методом модельних екземплярів. Метод використовують під час роботи з кущами або невеликими деревами (шипшина, жостір, глід та ін.) і трав’янистими рослинами, якщо сировиною є підземні органи. При цьому необхідно знайти два показники — кількість товарних екземплярів (пагонів) на одиницю площі й середню масу ЛРС, яку дає модельний зразок (пагін). Окремі екземпляри використовують у випадках, коли «межі» екземпляра легко означені і рослина невелика. Коли збір ЛРС зі всієї ЛР неможливий (дерева, великі кущі) або її «межу» неможливо знайти, тоді як облікову одиницю використовують пагін. Кількість модельних екземплярів (пагонів) знаходять на облікових ділянках розміром від 0,25 м2 до 10 м2. Розміщення на промисловому масиві та їх кількість визначають так само, як і для врожайності ЛР методом облікових ділянок. Однак частіше підраховують кількість товарних екземплярів (пагонів) на смугах (трансектах) завш. 1–2 м, розташованих уздовж маршрутного ходу на відрізках 20, 50, 100 кроків. Для розрахунку кількості екземплярів на промисловій зарості з достатньою точністю необхідно обстежити 25–40 відрізків на маршрутних ходах. Для визначення запасів цим методом необхідно розрахувати кількість екземплярів ЛР на масиві та величину фітомаси, зібраної з модельного екземпляра (пагона). Урожайність ЛРС з модельного екземпляра (пагона) визначають за методом жереба: беруть кожен другий, п’ятий, десятий екземпляр, що зустрічаються на маршрутному ходу. При визначенні маси методом модельного екземпляра для підземних органів достатньо буває 40–60 ЛР. Надземні вегетативні органи варіюють дужче, а тому кількість модельних екземплярів збільшують до 100 і більше екземплярів. У випадку, коли об’єкти, які вивчаються, дуже різняться за ступенем розвитку, їх необхідно поділити на 2–4 групи і підрахунок кількості екземплярів проводити за кожною моделлю окремо. Загальну врожайність ЛР розраховують, помножуючи кількість модельних екземплярів з одиниці площі на середню масу ЛРС з модельного екземпляра (пагона).

Визначення врожайності за проектним покриттям. Проектне покриття — це проекція наземних частин ЛР на поверхню землі. Використання цього методу зручне під час роботи з невеликими або сланкими ЛР (брусниця звичайна, мучниця звичайна, чебрець плазкий, барвінок малий та ін.), які ростуть чистими заростями. Для розрахунку врожайності визначають два показники: середнє проектне покриття ЛР у межах промислового масиву і вихід маси ЛРС з 1% проектного покриття (так звана ціна 1% покриття ЛР). Проектне покриття визначають різними способами: квадрат-сіткою, сіткою Роменського або візуально. Однак достатня точність визначення врожайності ЛР досягається тільки при використанні квадрат-сітки. Середнє покриття ЛР визначається на основі вимірів на окремих облікових ділянках на маршрутних ходах. Кількість таких ділянок розраховують подібно методу роботи на облікових ділянках. Визначення врожайності 1% проектного покриття на кожній окремій ділянці в 1 м2 визначають з 1 дм2.

Урожайність на одній обліковій ділянці в 1 м2 розраховують як добуток проектного покриття на ціну 1% проектного покриття, а середню врожайність на всьому промисловому масиві — як частку від ділення суми врожайності з усіх ділянок на кількість закладених ділянок.

Визначивши площу промислової зарості та врожайність ЛР, можна розрахувати запаси ЛРС для конкретної зарості. При цьому визначають біологічний і експлуатаційний запаси ЛР. Біологічний запас ЛР — це об’єм свіжої фітомаси сировини, який утворено всіма (товарними і нетоварними) екземплярами ЛР у різних місцях масиву — як придатних, так і непридатних для заготівлі. Експлуатаційний (промисловий) запас ЛР — це об’єм сухої фітомаси, утворений товарними екземплярами на ділянках, де можлива промислова заготівля.

Розрахунок об’ємів щорічної заготівлі ЛРС. Експлуатаційний запас ЛРС показує, скільки сировини можна заготовити з окремого промислового масиву або в цілому в регіоні при одноразовій заготівлі. Однак важливо знати, яку частину від експлуатаційного запасу ЛРС можна заготовляти кожного року. Встановлено, що для суцвіть і надземних органів однорічних ЛР кожного року можна заготовляти 1/2 частину експлуатаційного запасу ЛР, для надземних органів багаторічних ЛР — 1/5–1/7 частину, а для підземних органів більшості ЛР — 1/15–1/20 частину експлуатаційного запасу. При цьому на заростях, розташованих у гірших природокліматичних умовах, слід давати максимальний період відновлення ЛР після заготівлі ЛРС. При заготівлі плодів і насіння щорічно можна заготовляти 4/5 частини експлуатаційного запасу.

Визначення запасів ЛР на ключових ділянках може бути використано лише для ЛР, що мають чітку фітоценотичну приуроченість (стійке рослинне угруповання). До таких ЛР належать, насамперед, ЛР, що ростуть у лісах (брусниця звичайна, багно звичайне, конвалія травнева, крушина вільховидна, лепеха звичайна та ін.). Ключова ділянка — це площа, яка є еталоном даного типу угідь з ЛР, які вивчаються. Чисельність ключових ділянок повинна бути достатньою, щоб повно представити типи угідь, які зустрічаються на площі, яка вивчається. Розміри ключових ділянок можуть бути від одного до декількох км2. Напр., ключовою ділянкою може бути квартал або декілька кварталів лісу. Коли вид ЛР, який вивчається, приурочений до берегової лінії річок, інших водоймищ, ключовою ділянкою може бути відрізок берегової лінії (1–2 км). У межах ключової ділянки визначають площу, зайняту популяцією ЛР, і її урожайність в декількох місцях ключової ділянки, на основі яких розраховують середню врожайність. Визначення врожайності на ключовій ділянці проводиться за тим же алгоритмом, що і на конкретних заростях. Запаси ЛР, розраховані на ключових ділянках, екстраполюють на всю територію, яка вивчається. При цьому екстраполяція може проводитися у межах усього геоботанічного району, округу, тобто на великій території.

Камеральне (лабораторне) оброблення даних польових обстежень містить складання звіту про виконану роботу, оформлення інвентаризаційних звітів і картографічних матеріалів. Звіт повинен містити дані з оцінювання методичного забезпечення, повноти й точності проведеної роботи, а також повну інформацію про результати проведеної роботи у формі, придатній для користування. Звіт повинен мати такі дані: перелік завдань роботи, обстежених адміністративних районів; вивчених видів ЛР; договір на вартість робіт; коротку характеристику природокліматичних умов регіону, який вивчають; методику ресурсних робіт; методи визначення врожайності ЛР; перелік використаних картографічних матеріалів; які вибрані ключові ділянки. Усі отримані дані повинні бути статистично оброблені. Наприкінці звіту наводиться загальна таблиця запасів, які виявлені з кожного виду ЛР, і таблиця щорічних обсягів заготівлі ЛРС у районі.

На основі аналізу отриманих ресурсних обстежень вносяться корективи в планові завдання по кожній ЛР на найближчий заготівельний рік і на перспективу. Якщо запаси ЛР не дозволяють експлуатувати щорічно, даються рекомендації на тимчасову заборону заготівлі ЛРС. Перелік ЛР, які підлягають охороні, подається на затвердження в державні органи для виділення окремих територій під заказники для охорони рідкісних ЛР.

Лекарственное растительное сырье. Фармакогнозия / Под ред. Г.П. Яковлевой и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2004; Методика определения запасов лекарственных растений. — М., 1986; Правила сбора и сушки лекарственных растений: Сборник инструкций. — М., 1985; Справочник по заготовке лекарственных растений / Д.С. Ивашин, З.Ф. Катина, И.З. Рыбачук и др. — 6-е изд. — К., 1989; Энцеклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлевой и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.


Інші статті автора