ПРОТИШОКОВІ РОЗЧИНИ

ПРОТИШОКОВІ РОЗЧИНИ — гемодинамічні плазмозамінні розчини, призначені для лікування шоку різного походження й відновлення порушень гемодинаміки, в т.ч. мікроциркуляції, при використанні апаратів штучного кровообігу для розведення крові під час операцій і т.п., ефективних у боротьбі із шоком. Для одержання П.р. до плазмозамінних рідин додають лікарські речовини, здатні підвищувати АТ, нормалізувати функції центральної та вегетативної нервової систем, відновлювати хімізм крові і тканин. До П.р. належать глюкозо-спиртові розчини, так звані стимулятори, і розчини зі снодійними та наркотичними речовинами. П.р. можна розділити на три групи: 1. Прості П.р., що містять солі, глюкозу та алкоголь. 2. Складні П.р., що містять глюкозу, алкоголь, броміди і наркотики. 3. Складні П.р., що містять глюкозу, алкоголь, броміди, наркотики, плазму крові.

Спирт має знеболювальну і снодійну дію, а також підвищує окиснювально-відновні процеси. Лікувальний ефект глюкозо-спиртових розчинів посилюється додаванням до них натрію броміду, морфіну гідрохлориду, барбіталу, уретану та інших снодійних та наркотичних речовин. Механізм дії П.р. зумовлений нормалізацією процесів збудження й гальмування в ЦНС, усунення потоку нервово-больових відчуттів, що досягається введенням бромідів і наркотиків. Снодійні та наркотичні речовини, викликаючи сон, захищають клітини від виснаження. П.р. з ізотонічною концентрацією, як правило, швидко виводяться з кров’яного русла, піднімають АТ і збільшують масу циркулюючої крові на дуже короткий строк. Ефективніші в цьому відношенні П.р. з гіпертонічною концентрацією.

До першої групи належить П.р. ЦОЛІПК за прописом П.Л. Сельцовського. У П.р. другої групи лікувальна ефективність глюкозо-спиртового поєднання підсилена бромідами і наркотиками. До них належать П.р. Асратяна, які відпускаються у вигляді двох розчинів, які перед уведенням нагрівають до 20–25 °С (не більше) і змішують. П.р. О.М. Філатова витримує стерилізацію й зберігається в ампулах протягом тривалого часу. П.р. третьої групи ускладнені додаванням в’язких компонентів (П.р. Бєлякова і Петрова та П.р. ЦОЛІПК). Завдяки вмісту в цих розчинах синколу (6% розчин гідролізованого декстрану в ізотонічному розчині натрію хлориду) або плазми крові, які тривалий час утримуються в судинному руслі, збільшується маса циркулюючої крові. Слабким місцем цієї групи розчинів є відсутність у них речовин, що нормалізують порушений об’єм. Готують П.р. так само, як і ізотонічні та плазмозамінні розчини. Спирт додають до простерилізованого розчину. На випадок приготування розчинів в ампулах або герметично закритих флаконах його вводять у розчин до стерилізації.

ДФУ. — Х., 2001; Півненко Г.П. Аптечна технологія ліків. — К., 1962; Тихонов О.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. — Х., 1995.


Інші статті автора