СУЦВІТТЯ

золототисячникСУЦВІТТЯ (лат. іnflorescenсе) — одна з морфологічних груп ЛРС, що може складатися із С. — іnflorescenсе (С. конвалії звичайної, черемхи звичайної, липи, арніки, робінії звичайної, цмину піскового, ромашки, бузини чорної, пижма, нагідок тощо), відокремлених від С. квіток (волошок синіх, соняшника однорічного, лаванди тощо) або їх частин (віночок з тичинками дивини, стовпчики з приймочками кукурудзи). С. зазвичай входять до складу такої ЛРС, як трава — Herba (трава звіробою, жовтушника, материнки, деревію, сухоцвіту багнового, чистотілу тощо) та пагони — Cormi (пагони багна звичайного, секуринеги). С. — система спеціалізованих квітконосних пагонів, які розвиваються з генеративних або змішаних бруньок. Головна вісь, або вісь С., що є продовженням стебла, нерозгалужена (С. прості) або утворює бічні осі — пагони повторення, або паракладії першого, другого і наступних порядків. Нерідко С. знаходяться на квітконосній стрілці, або квітконосі — верхівковому видовженому меживузлі, чітко відокремленому від облистяної частини рослини (подорожник, кульбаба, примула, цибуля, рогіз). Квітки в С. можуть бути з квітконіжками або без них (сидячі), мати при основі квітконіжок зелені покривні листочки, або обгортки, видозмінені листочки — приквітники, або брактеї, а інколи і маленькі приквітнички, або обгорточки — листочки, розміщені безпосередньо під квіткою. С. збільшують загальну кількість квіток рослини, забезпечують потрібну послідовність розвитку квіток, приваблюють опилювачів. Знання особливостей структури С. допомагає встановленню зв’язків між видами, родами, родинами.

Існуючі класифікації с., описові характеристики рослин та ЛРС, яка містить С., базуються на певних морфологічних ознаках. 1. Будова верхівок головної осі та бічних паракладіїв: С. політелічні, відкриті, незавершені, бокоцвіті — головна та бічні осі ростуть необмежено і не закінчуються квіткою; послідовність розквітання знизу вгору, від центру до периферії (родини капустяні, вересові, зонтичні, первоцвіті, бобові, губоцвіті, ранникові, пасльонові, айстрові, злакові тощо). С. монотелічні, закриті, завершені, верхоцвіті — головна і бічні осі рано припиняють ріст, закінчуються квіткою, послідовність розквітання зверху донизу, від периферії до центру (родини жовтецеві, геранієві, гвоздикові, рутові, льонові, розоцвіті, товстолисті, маренові, шорстколисті тощо). 2. Чисельність, щільність, компактність квіток, орієнтація головної осі та квіток у просторі: С. 2–3-квіткові (двоквітковий монохазій герані болотної, триквітковий дихазій бруслини бородавчастої), малоквіткові (полуниці лісові), багатоквіткові (дивина ведмежа), розлогі (марена красильна, скумпія звичайна, овес), валькуваті (гірчак почечуйний), вкорочені, компактні (бобівник трилистий, сумах дубильний), скупчені (симоній смокви, ціацій молочаю, колосок шовковиці), густоквіткові, щільні (гірчак зміїний), видовжені, рідкоквіткові, розріджені (рутвиця), переривчасті (м’ята перцева) тощо; С. односторонні (шоломниця байкальська, конвалія звичайна, наперстянка великоквіткова), двосторонні, багатосторонні (наперстянка шерстиста), прямостоячі (гіркокаштан звичайний, грицики звичайні), звислі (робінія звичайна, черемха звичайна, смородина чорна, барбарис звичайний, хміль звичайний), пониклі (гірчак перцевий, кропива дводомна, діоскорея ніпонська, бадан товстолистий). 3. Розташування на пагоні: С. верхівкові, або термінальні — на верхівці головного стебла та його гілок (наперстянка шерстиста, шавлія лікарська, хамоміла обідрана); С. пазушні — у пазухах листків (дуб звичайний, кропива дводомна, шовковиця біла, стефанія гола, маслина європейська); С. інтеркалярні утворені з придаткових бруньок на меживузлях гілок і стовбурів (гледичія каспійська, вовчі ягоди звичайні, шоколадне дерево). 4. Наявність чи відсутність приквіток, їх характер: С. фрондозні — з розвиненими зеленими приквітками (меліса лікарська, собача кропива звичайна); С. фрондулозні — з маленькими зеленими приквітками (льонок звичайний, фіалка); С. брактеозніз лусковидними приквітками (конвалія, бузок, вишня, полин); С. антодії — із забарвленими великими або маленькими, сухими чи соковитими приквітками (шавлія мускатна, цмин пісковий, артишок колючий); С. голі — з редукованими приквітками або без них (капуста, дзвоники). Існують і перехідні форми С.: фрондозно-фрондульозні, фрондозно-брактеозні тощо. 5. Стать квіток, з яких складається С.: двостатеві С. квітки двостатеві (лопух великий, яблуня домашня, аконіт, блекота тощо); С. моногамні складаються з одностатевих квіток: С. тичинкові (чоловічі) та С. маточкові (жіночі), які в однодомних рослин знаходяться разом на одному екземплярі (береза, дуб, горіх грецький), а у дводомних — на різних (верба, тополя, обліпиха, кропива дводомна); С. полігамні — з одностатевими квітками в одному С. (рогоз широколистий, молочай Тетяни, рицина звичайна) або з одно- і двостатевими квітками в одному С. (дерен швецький, альбіція). 6. Ступінь та характер галуження головної й бічних осей, тип наростання, походження: С. прості, складні однорідні та неоднорідні; С. моноподіальні, або ботриоїдні, симподіальні, або цимоїдні, та комбіновані — тирси.

С. прості, моноподіальні, ботриоїдні (грец. bothrys — китиця), або ботричні, рацемозні С. (лат. racemos — гроно) (рис. 1) — головна вісь наростає моноподіально, не розгалужується, несе квітки на квітконіжках або без них (сидячі).

Sucvittya_1.ai

Рис. 1. Прості ботриоїди: 1 — китиця, 2 — щиток, 3 — зонтик, 4 — колос, 5 — початок, 6 — сережка, 7 — головка, 8 — кошик

Китиця — головна вісь добре розвинена, квітки почергові, на квітконіжках (конвалія, алое, солодка гола, брусниця, гірчиця сарептська, барбарис звичайний тощо). Щиток — відходить від китиці, головна вісь розвинена чи вкорочена, квітконіжки у нижніх почергових квіток довші, ніж у верхніх, через що квітки знаходяться майже на одному рівні (груша). Зонтик — відходить від щитка, головна вісь дуже вкорочена, вузли зближені, квітконіжки виходять ніби з однієї точки, приблизно однакової довжини (вишня звичайна, женьшень, стефанія гола тощо); при основі променів зонтика зазвичай є обгортка. Колосвідходить від китиці, квітки сидячі (подорожник великий, вербена, гірчак зміїний). Початок — відходить від колоса, головна вісь потовщена, густо вкрита сидячими квітками, має широкий верхівковий листок — покривець (лепеха, кала). Сережка — відходить від колоса, головна вісь поникла, тонка, гнучка, зазвичай опадаюча разом з майже сидячими квітками (верба, тополя, смородина). Головка, або головчастий колос, — відходить від колоса, головна вісь вкорочена, потовщена, квітки сидячі чи майже сидячі, скупчені (конюшина, родовик лікарський). Кошик — походить від зонтика, головна вісь розросла горизонтально у спільне ложе С., оточена листочками обгортки; квітки дрібні, сидячі, з характерними типами віночків (айстрові, селерові, каліцерові).

С. прості, симподіальні, цимоїдні (лат. cyma — напівзонтик) (рис. 2) — головна вісь завершується квіткою, її перевищують одна чи кілька бічних квітконосних осей.

Sucvittya_2.ai

Рис. 2. Прості, або елементарні, цимоїди: 1 — монохазій, 2 — дихазій, 3 — плейохазій

Простий монохазій (жовтецеві) — бічна вісь з квіткою одна(однопроменевий верхоцвітник) або почергові осі дві (двопроменевий верхоцвітник). Простий дихазій (напівзонтик) — супротивних осей дві (калікантус). Простий плейохазій, багатопроменевий верхоквітник (несправжній зонтик) — почергових або мутовчастих бічних осей три і більше (товстолисті, барвінкові).

С. складні ботриоїдні однорідні (рис. 3) — головна вісь, що розгалужується моноподіально, або бічні осі несуть однотипні ботриоїдні парціальні С.

Sucvittya_3.ai

Рис. 3. Складні однорідні ботриоїди: 1 — волоть, 2 — складний щиток, 3 — складний зонтик, 4 — складний колос

Складна китиця (волоть) — почергові бічні осі наступних порядків несуть почергові китиці (чемериця, агава, юка); подвійна складна китиця (вероніка простерта); трійчасто-складна китиця (верблюжа колючка). Складний щиток з простими щитками: опуклий (глід криваво-червоний, таволга березолиста), плоский (спірея японська), увігнутий — антела (гортензія). Складний зонтик з простими зонтиками (селера, кріп, морква, амі). Складний колос з простими колосками (злакові).

С. складні ботриоїдні неоднорідні, або агрегатніголовна вісь або бічні осі несуть інші ботричні парціальні С. Найбільш поширена волоть, в якій ступінь розгалуження почергових бічних осей С. зменшується знизу доверху. Напр. волоть кошиків (полин звичайний), складний щиток кошиків (пижмо звичайне, жовтозілля широколисте, деревій звичайний), волоть зонтиків, волоть щитків (горобина звичайна, бадан товстолистий), волоть складних колосків (овес, тонконіг), голівка кошиків (головатень круглоголовий) тощо.

С. складні симподіальні, або цимозні (рис. 4) мають цимоїди другого, третього і наступних порядків, кожний з яких перевершує попередні й закінчується квіткою.

Sucvittya_4.ai

Рис. 4. Складні цимоїди: 1 — завійка, 2 — звивина, 3 — складний дихазій, 4 — складний плейохазій

1. Завійка, або завиток — бічні осі спрямовані в один бік, ніби закручуються по спіралі равликоподібно (живокіст лікарський, картопля, блекота чорна, огірочник лікарський, медунка лікарська, синяк звичайний). Різновиди завійки: серп — усі бічні осі та квітки розміщені в одній площині (ситникові, амарантові); клубок — осі дуже вкорочені, квітки скупчені (буряк). 2. Звивина — бічні осі з квітками відходять почергово у протилежні боки (косарики, перстач, жовтець, гравілат, ранник). Різновиди звивини: віяло — усі бічні осі та квітки розміщені в одній площині (півникові, ситникові); зонтикоподібна звивина — меживузля дуже вкорочені, бічні осі нібито виходять з одного вузла (геранієві, цибулеві, амарилісові). 3. Складний дихазій, або напівзонтик має під верхівковою квіткою пару бічних осей із дихазіями (подвійні дихазії липи, марени красильної, золототисячника звичайного), із завійками (дихазій завійок медунки лікарської), з ціаціями (дихазій ціаціїв молочаю динеподібного) тощо. 4. Складний плейохазій має під верхівковою квіткою три і більше почергових або мутовчастих бічних осей з монохазіями (плейохазій завійок), з дихазіями (плейохазій дихазіїв) чи плейохазіями (подвійний плейохазій).

С. комбіновані, або тирси — головна вісь закрита чи відкрита, наростає моноподіально, а почергові або супротивні бічні осі — симподіально, причому ступінь їх розгалуження знижується від основи до верхівки С. Напр., китиця завійок (гіркокаштан), китиця подвійних звивин (ранник), щиткоподібна закрита волоть напівзонтиків (валеріана лікарська), колос дихазіїв (дивина, глуха кропива біла), колос плейохазіїв (меліса лікарська), сережка напівзонтиків (береза, дуб), зонтикоподібний тирс (герань), плейотирс (кропива), китиця дихазіїв (тирлич жовтий), щиток ціаціїв (молочай). С. деяких рослин редуковані, мають перехідні форми і типи, тому інколи їх важко класифікувати.

Жизнь растений: В 6 т. / Гл. ред. А.А. Федоров. — Т. 5. — Ч. 1. Цветковые растения / Под ред. А.Л. Тахтаджяна. — М., 1980; Лотова Л.И. Морфология и анатомия высших растений. — М., 2000; Російсько-український словник ботанічної термінології і номенклатури / Уклад. Д.Я. Афанасьєв, А.І. Барбарис, Д.К. Зеров та ін. — К., 1962; Тахтаджян А.Л. Система магнолиофитов. — Л., 1987; Федоров А.А., Артюшенко З.Т. Атлас по описательной мофологии. Соцветие. — Л., 1979.