КАРНІТИН

КАРНІТИН, бетаїн-γ-аміно-β-оксимасляна кислота — нітрогенвмісна гідроксикислота; кристалічна сполука з основними властивостями; добре розчинна у воді та спирті, мол. м. 161,21, Tпл. 195–197 °С (з розкладанням).

karnityn.eps

К. міститься переважно у м’язах тварин, з яких він був уперше виділений В.С. Гулевичем (1905), а також у бактеріях і рослинах. В організмі К. бере участь у жировому обміні, виконуючи функцію переносника залишків жирних кислот крізь мембрани мітохондрій. Ці мембрани непроникні для активованих жирних кислот (їх сполук з коферментом А). За допомогою К. жирні кислоти виявляються у сфері дії окисних ферментів, локалізованих усередині мітохондрій. К. бере участь, очевидно, і в зворотному транспорті жирних кислот. В організмі людини К. може частково синтезуватися з амінокислоти лізину. К. — необхідний компонент раціону і фактор росту деяких комах; на цій підставі його відносять до вітаміноподібних речовин (вітамін BT). У медицині застосовується у вигляді D- та L-карнітинхлориду, які характеризуються анаболічною дією.

Біологічна хімія / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993; Губський Ю.І. Біологічна хімія. — К.–Тернопіль, 2000.