ЛАБОРАТОРНІ ТВАРИНИ — різні види тварин, яких спеціально розводять в умовах лабораторій або розплідників і використовують для експериментальної чи виробничої практики: діагностики захворювань, моделювання різноманітних фізіологічних і патологічних станів, вивчення фармакологічної активності та токсичності лікувально-профілактичних препаратів, хімічних і фізичних факторів, контролю якості виробництва ЛП — діагностичних сироваток, вакцин, культур тканин тощо. До лабораторних відносять тварин різних систематичних груп: найпростіші, черв’яки, голкошкірі, амфібії, членистоногі, птахи, ссавці. Але найчастіше Л.т. поділяють на безхребетних та хребетних.
Використання хребетних тварин людиною з пізнавальною метою розпочалося, очевидно, у період розвитку скотарства. У подальшому на тваринах стали вивчати будову і функції різних органів живих організмів. Зокрема, відомі спостереження давньогрецького натураліста Діогена (V ст. до н.е.), який, вивчаючи трупи тварин, установив різні функції передсердь. Пізніше анатомію та фізіологію вивчали на тваринах Аристотель, Гален, Гарвей та ін. Спочатку експерименти проводились на домашніх тваринах. У XV ст. експерименти почали проводити на білих мишах, щурах і морських свинках. Однак поняття «Л.т.» склалося лише у кінці XIX ст. На сьогодні у медико-біологічних дослідженнях використовують близько 250 видів тварин. Деякі з видів постійно розводять у лабораторіях і розплідниках для наукових досліджень (білі миші, білі щури, морські свинки, кролі, хом’яки, кішки, собаки, мавпи, міні-свині та ін.). Окремих тварин (мишей полівок і піщанок, ховрашків, тхорів, бабаків, броненосців, лемінгів, амфібій, риб та ін.) періодично відловлюють для експерименту. Для деяких досліджень використовують групу лабораторних птахів (курей, голубів, канарейок, перепілок та ін.). Частину медичних експериментів проводять на сільськогосподарських тваринах (вівцях, свинях, телятах та ін.). Від загальної кількості Л.т. частка мишей становить приблизно 70%, щурів — 15%, морських свинок — 9%, птахів — 3%, кролів — 2% та інших — 1%. При розведенні Л.т. проводять контроль за генетичними, екологічними, морфологічними ознаками, а також за станом здоров’я тварин. Генетично Л.т. підрозділяють на нелінійних (гетерозиготних) і лінійних (гомозиготних). Нелінійних тварин розводять, використовуючи випадкові схрещування, чим забезпечують наявність високого ступеня гетерозиготності. Лінійних тварин розводять методом тісного інбридингу і поділяють на інбредні лінії та мутантні стоки. Лінійні тварини відрізняються від нелінійних постійними реакціями на вплив фізіологічних і патологічних факторів. На лінійних тваринах проводять дослідження у сфері мікробіології, паразитології, онкології, імунології, генетики, фізіології, морфології та ін. У спеціальних умовах виведені Л.т., які зовсім не мають мікроорганізмів (стерильні тварини) або заражені одним-двома відомими видами мікроорганізмів. Для годування Л.т. використовують натуральні харчові продукти чи брикетовані концентрати. Підтримання чистоти ліній Л.т. забезпечує відтворення результатів при повторенні медико-біологічного експерименту, порівняльну характеристику та інтерпретацію отриманих результатів.
Мета та методи використання безхребетних тварин як лабораторних дуже різноманітні. У фармакології їх використовують для вивчення гострої токсичності, кумулятивних властивостей препаратів, дослідження різних фармакокінетичних параметрів. Найбільш широко для лабораторних досліджень використовують найпростіших (тип Protozoa). Швидкість їх розмноження, малі розміри, порівняна простота і зручність утримання в умовах лабораторії роблять найпростіших найдешевшими експериментальними моделями. Розроблено методи заморожування і тривалого зберігання у рідкому азоті деяких видів найпростіших (трипаносом, лейшманій, токсоплазм та ін.). Ці методи дозволяють створювати кріобанки штамів найпростіших, що зручно при використанні їх як Л.т. Здатність багатьох найпростіших розмножуватися безстатевим шляхом є передумовою отримання чистих ліній найпростіших організмів — клонів, які використовують як об’єкти для генетичних, імунологічних та інших досліджень. У публікаціях і протоколах досліджень, які проводились на Л.т., необхідно зазначати їх вид, лінію, вік, стать, джерело надходження, умови утримання та годування.
Западнюк М.П., Западнюк В.И., Захария Е.А. Лабораторные животные. Использование в эксперименте. — К., 1983; Доклінічні дослідження лікарських засобів / За ред. О.В. Стефанова. — К., 2001.