Бузина — Sambucus L. — рід кущів або невеликих дерев родини жимолостевих (Caprifoliaceae). Рід нараховує близько 40 видів, які ростуть у помірних та субтропічних областях обох півкуль, крім Центральної та Південної Африки. В Україні як ЛР широко використовують декілька видів Бузини.
Бузина чорна — Sambucus nigra L. (лат. niger — чорний); рос. назва: бузина черная; нар. назва: баз, бузок, пищальник. Дерево 2–6 м завв. з попелясто-бурою корою та тріщинами на старих стовбурах. Молоді пагони бурувато-чорні з великою кількістю жовтуватих сочевичок. Серцевина гілок біла і м’яка. Крона кругляста. Листки черешкові, 20–30 см завд., супротивні, непарноперисті, з 5–7 видовжено-яйцеподібними гостропилчастими листочками. Квітки жовтувато-білі, дрібні, правильні, двостатеві, з віночком колесоподібної форми з 4–5 пелюстками. Крайові квітки сидячі, решта — на квітконіжках. Квітки Бузина духмяні. Суцвіття — щиток. Плід — чорно-фіолетова ягодоподібна кістянка з 2–4 кісточками. Цвіте у травні–липні, плоди достигають у серпні–вересні. Росте майже по всій території України серед чагарників, на порубках, узліссях; як бур’яниста рослина — у селищах, парках, узбічних лісонасадженнях та полезахисних смугах. Зазвичай утворює невеликі групи, росте й одиничними екземплярами. Як декоративну культуру розводять у парках та садах Європи. Офіцинальною сировиною є квітки — Flores Sambuci nigrae, які збирають у період цвітіння й висушують на повітрі або при температурі 40–50 °С. Квітки містять: 4,14% полісахаридів (спирторозчинних полісахаридів (СРПС) — 13,31%, водорозчинних полісахаридів (ВРПС) — 3,58%, пектинових речовин (ПР) — 0,92%, геміцелюлози (ГЦ) — 11,89%); жирні кислоти (% від суми: лауринова — 1,39, міристинова — 2,55, пентадеканова — 0,50, пальмітоолеїнова — 3,49, пальмітинова — 22,19, стеаринова — 2,03, олеїнова — 17,22, лінолева — 16,11, ліноленова — 2,31, арахінова — 15,82, гондолієва — 2,41, бегенова — 0,96); 1,5–3,0% флавоноїдів (флавоноли — кверцетин, кемпферол та їх глікозиди –гіперозид, ізокверцетин, рутин, астрагалін; антоціани — ціанідин, дельфінідин, пеларгонідин, мальвінідин, петунідин, пеонідин); дубильні речовини; 8,67% органічних кислот (яблучна, оцтова, валеріанова); фенолкарбонові кислоти (n-кумарова, хлорогенова); тритерпеноїди (α- і β-амірин, бетулін, олеанолова та урсолова кислоти); ціаноглікозиди (самбунігрин); амінокислоти (аспарагінова та глутамінова; треонін, серин, гліцин, аланін, валін, гістидин, ізолейцин, лейцин, тирозин, фенілаланін, лізин, аргінін, метіонін, пролін); ефірну олію, 3,7 мг/г каротиноїдів, 0,02% аскорбінової кислоти, 4,7 мг/г хлорофілів, макро- та мікроелементи (вміст мг/кг: Mg — 320, Ca — 800, Al — 30, Pb — 0,1, Fe — 20, Ni — 0,2, Cu — 0,5, Zn — 0,2, Mo — 0,2, Sr — 0,5, K — 3000, Si — 270, P — 300, Mn — 12, Na — 42, B — 1, V — 0,05, Sn — 0,07, Cr — 0,1, Ag — 0,05). У листках виявлено: 4,44% полісахаридів (СРПС — 5,58%, ВРПС — 2,79%, ПР — 9,29%, ГЦ — 52,89%); вищі аліфатичні вуглеводи; жирні кислоти (% від суми: пентадеканова — 1,60, пальмітоолеїнова — 2,08, пальмітинова — 24,69, стеаринова — 2,07, олеїнова — 0,98, лінолева — 8,44, ліноленова — 1,00, арахінова — 48,19, гондолієва — 4,31, бегенова — 1,46); флавоноїди, дубильні речовини, 7,42% органічних кислот, 2,53% гідроксикоричних кислот, тритерпеноїди (α- і β-амірин, бетулін, урсолова і олеанова кислоти); амінокислоти, стероїди (ситостерин), вітаміни (аскорбінова кислота (280 мг%), каротин (14–50 мг%)), ефірну олію, хлорофіли — 604,09 мг/г, макро- та мікроелементи (вміст мг/кг: Mg — 530, Ca — 1100, Al — 32, Pb — 0,08, Fe — 32, Cu — 0,6, Zn — 0,3, Mo — 0,15, Sr — 3, K — 4800, Si — 1000, P — 280, Mn — 17, Na — 185, B — 1,5, Ag — 0,5). Плоди містять: 9,43% полісахаридів (СРПС — 12,63%, ВРПС — 12,70%, ПР — 1,37%, ГЦ — 8,42%); жирні кислоти (% від суми: пальмітинова — 22,62, стеаринова — 2,05, олеїнова — 2,74, лінолева — 21,15, ліноленова — 43,22, арахінова — 3,32, нервонова — 1,58), флавоноїди (рутин, кемпферол); 2,92% антоціанів (глікозиди ціанідину, самбуцину, дельфінідину, пеларгонідину, мальвінідину, пеонідину, петудину, 3-глюкозид, 3-самбубіозид, 3,5-диглюкозид і 3-самбубіозидо-5-глюкозид ціанідину); дубильні речовини, 7,27% органічних кислот (яблучна, лимонна); 3,65% гідроксикоричних кислот, ефірну олію, до складу якої входять метилвінілкетон, дамасценон, метилові та етилові ефіри міристинової, пальмітинової, стеаринової, олеїнової, лінолевої, ліноленової, пальмітоолеїнової кислот, транс-3,7-диметилоктатрієн-1,3,7-ол-3, ліналоол, цис-гексенол; амінокислоти, вітаміни (каротиноїди — 4,75 мг/г, аскорбінова кислота — 10–49 мг%); хлорофіли — 7,92 мг/г; макро- та мікроелементи (вміст мг/кг: Mg — 170, Ca — 310, Al — 4, Pb — 0,05, Fe — 8, Cu — 0,2, Zn — 0,5, Mo — 0,2, Sr — 0,4, K — 1780, Si — 410, P — 90, Mn — 3, Na — 20, Ni — 0,05). Кора містить: 2,13% полісахаридів (СРПС — 6,21%, ВРПС — 3,71%, ПР — 6,47%, ГЦ — 29,03%); жирні кислоти (% від суми: пальмітинова — 18,49, стеаринова — 2,64, олеїнова — 3,49, лінолева — 37,94, ліноленова — 19,22, арахінова — 3,40, бегенова — 2,92, лігноцеринова — 6,45, нервонова — 3,63, церотинова — 1,85); флавоноїди, дубильні речовини, 5,82% органічних кислот, 0,35% гідроксикоричних кислот; вітаміни (аскорбінову кислоту, каротиноїди — 83,88 мг/г); хлорофіли — 173,57 мг/г, амінокислоти, макро- та мікроелементи (вміст мг/кг: Mg — 270, Ca — 810, Al — 9, Pb — 0,09, Fe — 9, Ni — 0,18, Cu — 0,45, Zn — 0,5, Mo — 0,04, Sr — 2,5, K — 2800, Si — 520, P — 150, Mn — 18, Na — 14, B — 0,7). Насіння містить жирну олію, до складу якої входять каприфолонова, азелаїнова, капронова, пеларгонова, малонова, пропіонова, олеїнова, α-лінолева, α-ліноленова, арахінова, бегенова кислоти, а також тригліцериди. У корінні містяться сапоніни, дубильні та гіркі речовини.
Квітки бузини чорної мають потогінну дію. Бузина чорна внесена до БТФ, до фармакопей Франції, Австрії, Швейцарії, Чехії, Угорщини, Румунії. У практичній науковій медицині квітки застосовуються самостійно і входять до складу різноманітних зборів, які мають потогінну, відхаркувальну, проносну, пом’якшувальну дії. Настій із квіток бузини чорної вживають при простудних захворюваннях, хронічному бронхіті, емфіземі легенів, коклюші, бронхоектазі, бронхіальній астмі, грипі, ангіні, ревматизмі, фарингіті; інгаляції застосовують при риніті, гаймориті, фарингіті, хронічному тонзиліті, ларингіті; компреси та маски з настою квіток використовують при косметичних дефектах шкіри, псоріазі, для лікування вугрів, себореї, дерматозів (екземи, нейродерміту), а також при склеродермії, дерматоміозиті, васкулітах, піодермітах та облисінні; у вигляді припарок лікують міозити, невралгії, артрити, подагру, ревматизм та хвороби суглобів; квітки Б. чорної ефективні при лікуванні хронічної ниркової недостатності, захворюваннях сечового міхура, при серцево-судинних захворюваннях, міокардиті та пороках серця. У народній медицині настій із квіток Б. чорної рекомендують при жіночих запальних захворюваннях, клімаксі, для лікування туберкульозу хребта; зовнішньо — при стоматитах, опіках, фурункулах, дерматитах, веснянках, хлоазмах, афтозних виразках. Настій має жовчогінну дію, вживають при подагрі, анемії, ожирінні, геморої, хронічних хворобах шкіри (зокрема при псоріазі); має також протизапальну дію — при простатиті, алергічних захворюваннях, атеросклерозі, гастриті, цукровому діабеті. Листя Бузини чорної має загальнозміцнювальну, болетамувальну, діуретичну, протизапальну, проносну, потогінну, кровоочищувальну, гемостатичну дії. Відвар з листя застосовують при цукровому діабеті, ревматизмі, подагрі, асциті, захворюваннях нирок і набряках; зовнішньо рекомендують при захворюваннях шкіри, ревматизмі, подагрі, фурункульозі, геморої, бешисі, бородавках та пухлинах. Свіжі плоди та сік з них мають потогінну, відхаркувальну, проносну, діуретичну, загальнозміцнювальну дії; їх застосовують при цукровому діабеті, виразковій хворобі шлунка та кишечнику, гепатиті, респіраторних інфекціях, запаленнях дихальних шляхів, туберкульозі, бронхіті, ревматизмі, радикулітах, деяких дерматозах, невралгіях та інших видах болю нервового походження, зокрема ішіасі; повидло вживають при захворюваннях на рак.
Бузина трав’яниста — Sambucus ebulus L.; рос. назва: бузина травянистая; нар. назва: базник, бузник, бузовник, бузина в’яла, бузина собача. Багаторічна трав’яниста рослина висотою 60–150 см з прямим борозенчастим, розгалуженим стеблом. Листки з ланцетними прилистками, супротивні, непарноперисті, з 5–9 видовжено-ланцетними листочками, що мають гострі верхівки та пильчасті краї. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, 5-членні, зовні рожеві, всередині білі, зібрані в щиткоподібну волоть. Плід — кістянка чорно-фіолетового кольору. Цвіте у червні–липні, плоди достигають у серпні–вересні. Походить з Європи, Північної Африки, Західної Азії. Росте розсіяно по всій території України на узліссях, берегах водойм, пустищах у Карпатах, на Поліссі та у Правобережному степу як бур’ян. Основними компонентами Б. трав’янистої є ефірна олія, дубильні речовини, кумарини та флавоноїди. Стебло містить вищі аліфатичні вуглеводи (н-гептакозан), циклітоли (інозит), вищі аліфатичні спирти (цериловий), тритерпеноїди (урсолова кислота, метиловий ефір урсолової кислоти, бетулін, α-амірин), алкалоїди, стероїди (β-ситостерин, генціостерин). Листя містить 7,22% полісахаридів; жирні кислоти (% від суми: лауринова — 2,52, міристинова — 4,04, пальмітинова — 37,63, стеаринова — 4,75, олеїнова — 2,16, лінолева — 9,40, ліноленова — 34,52); флавоноїди, дубильні речовини, 5,04% органічних кислот, 2,55% гідроксикоричних кислот, алкалоїди, амінокислоти; макро- та мікроелементи (вміст мг/кг: Mg — 250, Ca — 660, Al — 75, Pb — 0,08, Fe — 20, Ni — 0,25, Cu — 1,7, Zn — 2,0, Mo — 0,04, Sr — 2,5, K — 2820, Na — 100, Si — 660, P — 160, Mn — 7,0). Квітки містять циклітоли (кверцит), флавоноїди (кемпферол), антоціани (ціанідин, дельфінідин, пеларгонідин, мальвінідин, петунідин, пеонідин), 6,84% органічних кислот, 2,61% гідроксикоричних кислот, незначну кількість ефірної олії, ціаногенний глікозид, макро- та мікроелементи. У плодах є цукри (глюкоза, фруктоза), пектин, антоціани (ціанідин, дельфінідин, пеларгонідин, мальвінідин, петунідин, пеонідин), дубильні речовини, органічні кислоти (яблучну, винну, валеріанову, оцтову), ефірну олію, сліди ціаногенного глікозиду та невідомий глікозид, гіркі речовини, аскорбінову кислоту (25 мг%), макро- та мікроелементи. Насіння містить алкалоїди. У коренях виявлено сапоніни, дубильні та гіркі речовини.
У народній медицині застосовуються квітки, листя, плоди та корені бузини трав’янистої. Препарати з неї мають діуретичну, антисептичну, відхаркувальну, уратолітичну, проносну, протидіабетичну, антимікотичну, проносну та потогінну дії. У країнах Західної Європи Б. трав’яниста використовується як протипухлинний засіб. Доведена сильна антимікробна дія до збудників уроінфекцій. Рекомендують бузину трав’янисту при запаленні нирок (гломерулонефриті, пієлонефриті, нефролітіазі), асциті, спричиненому захворюванням нирок, при випоті в черевну порожнину і серцеву сумку (ексудативному перикардиті), захворюваннях ВДШ, невралгії, кропив’янці, ревматизмі, поліартриті, подагрі, діабеті та в дерматології.
Настій квіток має очищувальну, потогінну, протиревматичну, відхаркувальну дії; його застосовують при малярії, хворобах нирок, сечового міхура. Відвар з листя місцево застосовують при ларингітах; у вигляді припарок — при ревматизмі, подагрі та застарілих ранах, при укусах змій, бджіл та комарів; сік з листя має проносну дію; чай або відвар приймають при кишкових коліках. Коренями бузини трав’янистої лікують ревматизм, ішіас, цукровий діабет, неспецифічний поліартрит, подагру, розлади кровообігу (серцеві та ниркові набряки); відвар з них рекомендують при циститах, асциті, гідрофобії, уратурії, подагрі, артритах, ексудативному перикардиті; зовнішньо настій — при дерматомікозах, фурункульозі, грибкових захворюваннях нігтів, гнійних ранах. Екстракт з плодів Б. трав’янистої стимулює кровотворення, має тонізуючу дію, використовується для покращання апетиту.
Бузина червона — Sambucus racemosa L.; рос. назва — бузина красная; нар. назва — бузина червона, калинка, боз коральний, бузина красна. Листопадний кущ завв. 2–4 метри. Гілки з буруватою серцевиною. Листки супротивні, без прилистків, непарноперисті, з 5–7 яйцеподібно-ланцетними листочками, що мають пильчасті краї. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, всі на ніжках, зібрані в яйцеподібну, щільну, спрямовану вгору волоть, прямостоячу після цвітіння. Квітки зеленувато- або жовтувато-білі. Плід — червона кістянка. Цвіте у травні–червні, плоди достигають у серпні–вересні. Росте в лісах, на скелях, у Карпатах, на Прикарпатті, рідше — на Західному Поліссі та в лісостепу. На півдні вирощують як декоративну рослину.
Квітки бузини червоної містять цукри (глюкозу, фруктозу), дубильні речовини, флавоноїди (кверцетин, кемпферол, рутин), ефірну олію. Плоди містить вітамін С. Кора містить вищі аліфатичні вуглеводи (н-нонакозан), вищі аліфатичні спирти (цериловий), тритерпеноїди (бетулін, бетулінову кислоту), стероїди (β-ситостерин). Гілки містить дубильні речовини, тритерпеноїди (α-амірин, бетулін, бетулінову кислоту), іридоїди (моронізид). Насіння — жирну олію.
Бузина червона використовується тільки в народній медицині. Квітки мають потогінну, проносну та протизапальну дії. Листя і кора виявляють проносну та блювотну дії. Водний теплий настій і спиртову настойку з квіток використовують при простудних захворюваннях, головному болю, ревматизмі, бронхіальній астмі та інших хворобах дихальних шляхів.
Вельма В.В., Кисличенко В.С. Дослідження елементного складу плодів представників роду Sambucus L. // Матер. міжнар. наук. конф. «Лікарські рослини: традиції та перспективи досліджень». — К., 2006; Вельма В.В., Кисличенко В.С. Дослідження ліпофільних екстрактів з квіток та листя бузини чорної //Фітотерапія. Часопис. — К., 2005. — №3; Лікарські рослини / За ред. М. Гродзінського. — К., 1991; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Caprifoliaceae — Plantaginaceae. — Л., 1990.