ВІКТОРОВ Олексій Павлович

ВІКТОРОВ Олексій Павлович (03.05.1945, Київ — 28.04.2011, Київ) — доктор медичних наук (1985), професор (2000), завідувач відділу клінічної фармакології з лабораторією функціональної діагностики ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска» НАМН України» (з 1995).

New_Viktorov.tifЗакінчив педіатричний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1969) та аспірантуру (1969–1972).

Працював: асистент (1972), доцент (1979) кафедри фармакології, завідувач курсу клінічної фармакології (1969–1995), заступник, декан по роботі з іноземними студентами (1973–1987) Київського медичного інституту; заступник начальника головного управління навчальних закладів і науки МОЗ України (1992–1993); експерт ради ВАК України (1992–1994); завідувач відділу клінічної фармакології з лабораторією функціональної діагностики ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» НАМН України» (з 1995); заступник голови Фармакологічного комітету МОЗ України (1992–1995); завідувач відділу фармакологічного нагляду ДП «Фармакологічний центр» МОЗ України (1999–2008); консультант Управління післяреєстраційного моніторингу ЛП ДП «Фармакологічний центр» МОЗ України (з 2009); професор кафедри клінічної фармакології та гомеопатії (за сумісництвом) Київського медичного інституту Української асоціації народної медицини (1997–2004); професор кафедри фармакології та фармакотерапії (за сумісництвом) медично-інженерного факультету Міжнародного Соломонового університету (1998–2005); член Проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Фармакологія»; член Центрального формулярного комітету МОЗ України; головний редактор журналу «Раціональна фармакотерапія»; заступник головного редактора «Фармацевтичного журналу»; член низки редакційних колегій; член Президії Українських асоціацій фармакологів, кардіологів та ревматологів.

Напрями наукових досліджень: фармакологія (вікова, педіатрична), клінічна фармакологія, побічна дія ЛП (фактори виникнення та механізми розвитку в Україні, зокрема серцево-судинних і протиревматичних) та система контролю за побічними реакціями ліків при їх застосуванні.

Наукові здобутки: автор (співавтор) понад 700 наукових праць, зокрема 5 монографій, 11 довідників, 7 настанов, 5 підручників. Підготував 1 доктора та 5 кандидатів наук.

Основні наукові праці: Фармакология кардиоактивных средств в раннем онтогенезе. — Ташкент, 1982 (співавт.); Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии. — К., 1986 (співавт.); Взаимодействие лекарств и пищи. — К., 1991 (співавт.); Зарубежные лекарственные средства: Справочник. — К., 1994 (співавт.); Нестероидные противовоспалительные средства. — К., 1999 (співавт.); Державна Фармакопея України. — Х., 2001 (співавт.); Медицина дитинства. — К., 2001. — Т. 4 (співавт.); Безопасность лекарств. Руководство по фармаконадзору. — К., 2007 (співавт.); Антибіотики: Навч. посіб. — Тернопіль, 2005 (співавт.); Настанова з кардіології. — К., 2009 (співавт.); Компендиум. — К., 1996–2009 (співавт.); Державний формуляр лікарських засобів. — К., 2008 (співавт.); Руководство по фармнадзору за лекарственными средствами, которые применяются в медицинской практике. — К., 2010 (співавт.).