ПРОСТАТОПРОТЕКТОРИ

ПРОСТАТОПРОТЕКТОРИ (грец. prostates — той, що міститься спереду, чол. передміхурова залоза + лат. protegere — покривати, захищати; агент який захищає від шкідливого впливу, напр. речовина) — ЛП, що нормалізують стромально-епітеліальні взаємозв’язки в передміхуровій залозі при її віковому морфогенезі.

П. класифікують на препарати гормональної терапії (антиандрогени, гестагени, андрогени, естрогени, антиестрогени, інгібітори ароматози), інгібітори 5α-редуктази (синтетичні та рослинного походження), блокатори α1-адренорецепторів (неселективні блокатори α1,2-адренорецепторів, блокатори αа1a/d-адренорецепторів), фітотерапевтичні препарати та інші (полієнові антибіотики-регулятори обміну холестеролу та ліпідів, амінокислотні комплексні екстракти органів тварин). Механізми дії П. пов’язані з протизапальною та антиоксидантною дією; блокуванням ферменту 5α-редуктази та ароматаз; поліпшенням функції детрузора; антиандрогенною та/або антиестрогенною дією; дією на фактор росту (антипроліферативна дія); зменшенням рівня глобуліну, який зв’язує статеві гормони; зміною рівня простагландинів; цитостатичним впливом на гіперплазовані клітини передміхурової залози α-адренорецепторів, які усувають гіпертонус гладких м’язів строми передміхурової залози, що займає до 60% обсягу гіперплазованої передміхурвої залози, що дозволяє нівелювати динамічний компонент інтравезикулярної обструкції. П. застосовують при аденомі передміхурової залози, доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ), при хронічному простатиті, простатодинії. Побічні ефекти знижують лібідо, викликають еректильну дисфункцію, зменшення об’єму еякуляту, гінекомастію, імпотенцію, астенію, головний біль, запаморочення, сонливість, зниження АТ, ортостатичну гіпотензію, тахікардію, нудоту, уповільнення руху. Протипоказання: підозра на рак передміхурової залози, запальні захворювання нижніх сечовивідних шляхів у стадії загострення, нейрогенні порушення сечовипускання, операції на органах малого таза в анамнезі, ріст ДГПЗ по типу «середня доля», персистуюча макрогематурія, ниркова та печінкова недостатність, індивідуальна непереносимість П., сечокам’яна хвороба.

Усі блокатори α1-адренорецепторів, які використовуються для лікування ДГПЗ разом з трициклічними антидепресантами (іміпрамін, амітриптилін), можуть в результаті взаємодії призвести до зниження ефекту блокаторів α1-адренорецепторів та затримки сечовипускання. Одночасне використання доксазозину та α- і β-адреноміметиків, НПЗП, естрогенів, похідних фенілетиламіну знижує ефективність доксазозину. Введення доксазозину та блокаторів кальцієвих каналів, блокаторів α1-, β-адренорецепторів або засобів для загальної анестезії може призвести до посилення гіпотензивної дії та ризику розвитку колапсу. При комбінації тамсулозину і циметидину підвищується концентрація омніку в плазмі крові, а при одночасному використанні фуросеміду і тамсулозину — вона знижується; при поєднаному використанні тамсулозину, диклофенаку і варфарину збільшується швидкість елімінації омніку, а блокатори α1-адренорецепторів і тамсулозин можуть призвести до гіпотензії та розвитку колапсу. Типовим представником П. є простатофіт.

Простатофіт (prostatophytum, prostatophyt). Склад: 1 мл настойки складної містить БАР з коренів кропиви — 0,04 мг; кореневищ лепехи — 0,02 мг; квіток ромашки — 0,02 мг; трави буркуну — 0,02 мг; трави чистотілу — 0,02 мг; трави собачої кропиви — 0,02 мг; бруньок берези — 0,02 мг; плодів софори японської — 0,02 мг; листя шавлії 0,02 мг, допоміжні речовини: спирт етиловий 70%. Прозора рідина бурого кольору зі специфічним запахом. Допускається наявність осаду. Простатофіт впливає на обмін речовин у передміхуровій залозі і коригує уродинаміку. Має протизапальну (пригнічує ексудативні процеси і розвиток фіброзно-грануляційної тканини, зменшує вираженість запальної реакції), анальгезивну і спазмолітичну дію, а також помірну антиандрогенну активність в умовах підвищеного (але не нормального) рівня андрогенів.

Застосовують для лікування хронічних простатитів, у комплексній терапії початкової стадії доброякісної гіперплазії передміхурової залози, а також неспецифічних запальних захворювань сечовивідних шляхів; для профілактики порушень функції передміхурової залози та уродинаміки, зумовлених віком. Простафіт протипоказаний при обох шляхах використання: індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату; при прийомі всередину: хронічний алкоголізм, гіперсекреція шлункового соку, виразкова хвороба шлунка і дванадцятиперстної кишки, цироз печінки, прийом нейролептиків і транквілізаторів. Небажані впливи препарату поки невідомі. Застосовують усередину з розрахунку 5–10 мл (1–2 чайні ложки) на 80–120 мл (⅓–½ склянки) води за 30 хв до або через 1 год після їжі 2–3 рази на день. Середня разова доза при прийомі всередину становить 5 мл (1 чайна ложка) препарату, вища разова — 10 мл (2 чайні ложки); середня добова — 10 мл, максимальна добова — 20 мл. Курс лікування становить 21 день (210 мл — середня курсова доза; 420 мл — максимальна курсова доза). Курс лікування можна повторити через 2 тиж. Кратність курсів визначає лікар залежно від тяжкості перебігу захворювання і досягнутого ефекту лікування. Для посилення терапевтичного ефекту поряд із призначенням препарату всередину доцільно застосовувати його ректально (розведення 1:20 чи 1:10). У вигляді мікроклізм призначають 1 раз на добу (найкраще на ніч) щодня протягом 2–3 тиж залежно від перебігу захворювання. Для мікроклізм використовують 50–100 мл (¼–½ склянки) теплої води (35–40 оС).

Оскільки препарат містить спирт етиловий 70%, можливе потенціювання дії снодійних і седативних препаратів і транквілізаторів.

Бухтіарова Т.А., Литовченко А.М., Дроговоз С.М. та ін. Адекватність експериментальної та клінічної оцінки показників при доброякісній гіперплазії передміхурової залози // Ліки. — № 3–4; Простатопротекторы / С.М. Дроговоз, В.В. Россихин, Т.А. Бухтиарова и др. — Х., 2005.