ЕКСТРАВЕРСІЯ-ІНТРОВЕРСІЯ

ЕКСТРАВЕРСІЯ-ІНТРОВЕРСІЯ (лат. extra — поза (intro — всередину) + versio — повертання, звертання) — характеристика індивідуальних психологічних відмінностей людини, крайні полюси якої переважно відповідають спрямованості особистості на світ зовнішніх об’єктів або на явища її особистого суб’єктивного світу. Поняття Е.-І. як типових характеристик особистості, що існують поряд з частковими індивідуальними особливостями, були емпірично виділені К. Юнгом у праці «Психологічні типи». К. Юнг описав два типи особистості — екстраверт та інтроверт. В основу поділу покладена спрямованість людини назовні або всередину, яка виявляється в її світосприйнятті та реакції на різні стимули. Екстраверт — це людина, думки, почуття, інтереси і дії якої спрямовані на оточуючих, на предмети зовнішнього світу. Йому притаманні гнучкість поведінки, товариськість, соціальна адаптованість (див. Адаптація). Екстраверт легко вступає в контакт з іншими людьми, добре пристосовується до нових ситуацій, відкритий по відношенню до зовнішніх об’єктів, прагне примножувати свої зв’язки з ними, внаслідок чого ці об’єкти також чинять на нього сильний вплив. Як правило, це імпульсивна особа, яка перебуває в постійному русі, жартівлива, часто поверхова. Інтроверт — людина, психічна енергія якої спрямована всередину, на самого себе; її думки, інтереси і навіть дії звернені на особисте я. У зв’язку з цим в інтроверта проявляється схильність до рефлексії, постійного аналізу своїх психічних станів. Він через силу контактує з оточенням і гірше, ніж екстраверт, пристосовується до нього; замкнутий, переживає все в собі; захищається замість того, щоб дозволити себе формувати, не може підкоритися зовнішньому об’єкту. Інтроверти, як правило, серйозні, стримані, педантичні, нерідко схильні до депресії. Концепція Е.-І. була розвинена Г. Айзенком, який дав їй визначену фізіологічну інтерпретацію, стверджуючи, що в основі проявів Е.-І. лежать вроджені особливості ЦНС, від яких залежить баланс між процесами збудження і гальмування. Превалювання збудження над гальмуванням характерне для інтраверта, тоді як превалювання процесу гальмування типове для поведінки екстраверта. Е.-І. разом з виділеним Г. Айзенком фактором «невротизму» (емоційно-вольової стійкості-нестійкості) розглядається ним як основна характеристика особистості. Для виявлення рис особистості Г. Айзенк створив психодіагностичну методику «Опис особистості» (Maudsley Personality Inventory — МРІ). Нині поняття Е.-І. набуло значного поширення в психології, оскільки відповідає реальним спостереженням за поведінкою людей. При цьому, безумовно, враховується те, що чисті типи виявляють досить рідко, мова йде про більшу чи меншу міру вираження даних характеристик. Проводять численні дослідження з метою встановлення зв’язків цих особистісних якостей з особливостями психічних (зокрема пізнавальних) процесів, з’ясування співвідношення значень Е.-І. з рівнем соціальної активності, емоційним забарвленням соціальних контактів тощо. Врахування таких характеристик спеціаліста фармацевтичної галузі, як Е.-І., при підборі кадрів та організації фармацевтичної діяльності дозволяє раціонально використовувати індивідуальні особливості для ефективного виконання своїх обов’язків кожним працівником.

Гончаренко С. Український педагогічний словник. — К., 1997; Копорулина В.Н., Смирнова М.Н., Гордеева Н.О., Балабанова Л.М. Психологический словарь / Под общ. ред. Ю.Л. Неймера. — Ростов н/Д. — 2003; Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — М., 1990; Степанов С. Популярная психологическая энциклопедия. — М., 2003.