ДЕРАТИЗАЦІЯ

ДЕРАТИЗАЦІЯ (лат. deratisatio) — винищування гризунів, що ставлять епідеміологічну небезпеку чи завдають економічного збитку. Д. проводиться в житлових і нежитлових приміщеннях, у портах, на кораблях, а також на відкритій місцевості. Гризуни завдають великої шкоди сільському господарству. Примітивні знаряддя відлову гризунів почали застосовувати вже у середні віки. Систематичні дератизаційні заходи проводять з початку ХХ ст. Д. включає систему профілактичних і винищувальних заходів, спрямованих на знищення кормової бази гризунів і створення несприятливих умов для їхнього гніздування та пересування. Винищувальні заходи проводять відділення та відділи профілактичної дезінфекції санітарно-епідеміологічних і дезінфекційних станцій і ветеринарна служба. Винищування гризунів проводять дезінфектори під керівництвом дезінструктора. Вони здійснюються механічними, хімічними і біологічними методами. Механічний метод — знищення гризунів за допомогою капканів, пасток із застосуванням принад. Хімічні методи — застосування отруйних принад із продуктів, привабливих для гризунів, змішаних з отруйними речовинами (напр. 100 г борошна, 10 г цукру, 5 г ратициду — зоокумарину, ратиндану тощо). Застосовують також зернову і хлібну принаду, яка містить фосфід цинку чи крисид. Нори обпилюють за допомогою ручних розпилювачів. Можна застосовувати поїлки з водою, що містить 10% цукру, обпиленого зоокумарином. Якщо звільнена від гризунів площа становить 80% і більше, результат Д. вважається задовільним. Облік ефективності проводять, розставляючи капкани після винищування гризунів. Виловлювання гризунів проводиться протягом 5 днів. Вираховується відсоток упійманих мишей і пацюків на 100 капканів. Біологічні методи — використання природних ворогів гризунів, а також специфічних мікроорганізмів, безпечних для людей і домашніх тварин. У міських умовах обмеженню чисельності мишей і пацюків сприяють кішки і собаки. Біологічний метод боротьби з гризунами базується на застосуванні принад, що містять патогенні для гризунів бактерії з групи сальмонел. При роботі з отрутохімікатами і бактеріальними культурами суворо дотримуються правил техніки безпеки. Персонал повинен мати спецодяг (халат, гумові рукавички) і респіратор. Принади, що містять бактерії, заборонено застосовувати на об’єктах харчування, на продовольчих складах, у дитячих і лікувальних закладах. Для обмеження чисельності гризунів на полях найважливіше значення має дотримання правил агротехніки та боротьба із бур’янами. Природними ворогами гризунів польових і лісових районів є хижі птахи (шуліки, сови) і ссавці (куниця, тхір, горностай, ласка та ін.). Боротьба з гризунами на морських суднах є обов’язковою і регламентується «Міжнародними медико-санітарними правилами», «Правилами з санітарної охорони території від заносу і поширення карантинних та інших інфекційних хвороб». Д. у воєнно-польових умовах включає захист (огородження) об’єктів від проникнення в них гризунів і винищувальні заходи. Не менш важливим заходом є зберігання харчових продуктів, особливо тих, які не піддаються термічній обробці (хліб, сухарі, цукор), у непроникній для гризунів тарі: ящиках, бочках із кришками.

Аносов Н.Р. Микробиология. — М., 1983; Вашков В.И. Борьба с грызунами в городах и населенных пунктах сельской местности. — М., 1974; Покровский В.И., Позднеев О.К. Медицинская микробиология. — М., 1998.