ЕРОЗІЯ

ЕРОЗІЯ (лат. errosio — роз’їдання) — поверхневий дефект шкіри, слизової оболонки або червоної облямівки губ, що локалізується в межах епідермісу (або епітелію) і гоїться без утворення рубця.

Первинно Е. з’являється на шкірі при її механічному подразненні внаслідок розчухування (екскоріації), мацерації та тертя поверхні епідермісу (напр. піхвово-стегнових складок); на червоній облямівці губ та слизовій оболонці порожнини рота — при травмуванні гострими краями зубів або зубних протезів; на слизовій оболонці шийки матки. Вторинно Е. утворюється найчастіше при розкритті пухирців та поверхневих пустул при захворюваннях шкіри (екзема, оперізувальний лишай, герпетиформний дерматит Дюринга, пухирчатка тощо). Е. зазвичай становить дно пухирця яскраво-червоного чи блідо-червоного кольору, нерідко покривається серозним нальотом. При екземі та дисгідрозі Е., як правило, має вигляд мокнучих «колодязів», а при пухирчатці вона велика, сягає кількох сантиметрів у діаметрі. На слизовій оболонці порожнини рота, червоній облямівці губ, рідше — на шкірі Е. можуть з’явитися без попереднього утворення пухиря — після травмування набряклого і мацерованого епітелію поверхні папули (напр. ерозивні папули при сифілісі, ерозивно-виразковій формі червоного плоского лишаю та червоного вовчака), а також обмежених інфільтратів (напр. ерозивний твердий шанкр). Е. має форму і величину, що відповідає попередньому морфологічному елементу висипання. Клінічно її іноді досить важко диференціювати від поверхневої виразки, однак, на відміну від виразки, Е. після загоєння не залишає рубців. Іноді на слизових оболонках свіжа Е. покрита фібрином, до складу якого входять нейтрофільні лейкоцити та змінені клітини епідермісу. При деяких захворюваннях по периферії Е. відзначають міжклітинний набряк і екзоцитоз, іноді — акантоз, у верхніх шарах дерми — запалення різної інтенсивності. Дно Е. складають базальна мембрана, шари епідермісу, що лежать нижче, або сосочковий шар дерми.

Загальні принципи терапії Е.: лікування захворювання, що призвело до її виникнення (гастрит, коліт, пухирчатка тощо), лікування власне Е. передбачає місцеве застосування м’яких лікарських форм з протизапальною та репаративною дією, у разі Е. інфекційного походження — також із антибактеріальною дією. У тяжких випадках необхідний системний прийом протизапальних та репаративних препаратів. За відсутності ефекту від названих лікувальних заходів може бути застосоване оперативне лікування (видалення Е., кріодеструкція, діатермокоагуляція).

БМЭ. — М., 1974. — Т. 28; Гриневич В.Б., Ткаченко Е.И., Успенский Ю.П. Классификация эрозий слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки // Клин. медицина. — 1996. — № 1; Русакевич П.С. Фоновые и предраковые заболевания шейки матки. — Мн., 1998; Саркисов Д.С., Перов Ю.Л. Микроскопическая техника. — М., 1996.