ПОЛІКАРБОФІЛ

ПОЛІКАРБОФІЛ, Polycarbophil (USP, CAS № 9003–01–4); син.: Noveon AA-1 — полімер акрилової кислоти, поєднаний з дивінілгліколем, мол. м. якого приблизно коливається в межах від 700 000 до 3–4 млрд.

Отримують шляхом поєднання високомолекулярного полімеру акрилової кислоти з дивінілгліколем (осаджувальна полімеризація в етилацетаті) з наступним висушуванням. Отриманий продукт є білим або майже білим порошком зі слабким кислуватим смаком і легким запахом оцту. Має такі властивості: рН 2,7–3,5 (0,5% водна дисперсна система, щільність (насипна) — 0,19–0,24 г/см3, константа дисоціації рКа=6,0±0,5, рівноважна вологість 8–10 (при 50% відносної вологості); температура склування 100–105 ˚С; максимальний вміст вологи — 2%. Полімери П. можуть набухати у воді зі збільшенням розміру до 100% з утворенням гелів рН якого >4–6. Якщо значення рКа цих полімерів 6,0±0,5, карбоксильні групи полімерного скелета іонізуються, внаслідок чого відбувається електричне відштовхування між негативно зарядженими частинками, яке збільшує довжину молекули подібно до набухання полімеру. Середній діаметр часток полімеру >0,2 мкм. Агломерати отримують осадженням. Їх не можна роз’єднати на первинні частинки.

Полімери П. стійкі, гігроскопічні сполуки, не окиснюються і не гідролізуються при нормальних умовах, однак тривале нагрівання при високих температурах може призвести до знебарвлення, зменшення стабільності, в’язкості та пластичності (повне розпадання спостерігається при нагріванні до 260 оС протягом 30 хв). П. у порошковій формі не підтримує ріст мікрофлори чи грибів. Їх ріст можливий у слизах П., що можна попередити додаванням відповідних консервантів. Полімери П. дуже гігроскопічні, тому їх слід зберігати в герметичних корозійностійких контейнерах, у прохолодному, сухому місці. Підвищення вологи в П. зменшує його диспергованість. Продукти з П. з рН <6,5 пакують в алюмінієві туби, а з рН >7,7 — у металеві туби (для пролонгації стабільності). При взаємодії П. з сильними основними сполуками (NH3, NaOH, KOH) та сильними основними амінами може виділятися тепло. П. несумісний з катіонними полімерами, сильними кислотами та значною кількістю електролітів (знижується в’язкість гелів на основі П.).

При виробництві ліків П. використовують як загусник (у концентрації <1%), з метою забезпечення певної в’язкості та плинності лосьйонів, кремів і гелів, пероральних суспензій, трансдермальних гелів, а також як емульгувальну речовину в олійно-водних системах для місцевого застосування. П. є доброю біоадгезивною речовиною для офтальмологічних, кишкових, назальних, вагінальних і супозиторних ліків. Букальні таблетки з П. мають високу біоадгезивну й пролонгувальну здатність, не виявляють подразливої дії. П. використовують в розробленні ЛП з контрольованим вивільненням. Розроблені біоадгезивні диски з малорозчинними діючими речовинами, що мають високу біодоступність і абсорбуючу здатність на слизовій поверхні. Сублінгвальні таблетки бупренофіну мають значну біоадгезивну здатність у порівнянні з карбомером.

Гелі з П. використовуються для доставки діючих речовин у тканини ротової порожнини та навколозубної поверхні, а також в очних ліках. Назальне утримання плазмідної ДНК значно пролонгується при використанні П. як загусника. П. також додається в ректальні супозиторії з інсуліном. Терапевтично активними є також гелі з еконазолом при лікуванні вагінального кандидозу. Мукоадгезивні вагінальні системи доставки вакцин з П. також є терапевтично більш ефективними. П. використовується для доставки гранул мікрофага колонієстимулювального фактора перед передраковим ушкодженням. Мікрочастинки П. використовують в рецептурі по догляду за порожниною рота й носа. Кон’югація з l-цистеїном значно впливає на мукоадгезивні властивості П., що може бути основою для оральної доставки поліпептидів (гепарин, інсулін, антигени для оральної протеїнової вакцинації та офтальмологічних і трансдермальних систем доставки). П. може покращувати проникність пептидів крізь оболонку клітин, підвищувати кишкову моторику, тому використовується в терапії хронічних запорів, дивертикульозу та синдрому кишкового подразнення.

Physicochemical characterization and preliminary in vivo efficacy of bioadhesive, semisolid formulations containing flurbiprofen for the treatment of gingivitis / D.S. Jones, C.R. Irwin, A.D. Woolfson et al. // J. Pfarm. Sci. — 1999. — № 88; Langoth N., Kalbe J., Bernkop-Schnurch A. Development of buccal drug delivery systems based on a thiolated polymer // Int. J. Pharm. — 2003. — № 252; Handbook of Pharmaceutical Excipiets / Edit by R.C. Rowe, P.J. Sheskey, S.C. Owen. — London-Chicago, 2006.