ПЛАЦЕБО

ПЛАЦЕБО (лат. placere — подобатися) — будь-який компонент лікування, що цілеспрямовано використовується через його неспецифічну, психологічну чи психофізіологічну дію або який застосовують через його передбачуваний, спрямований неспецифічний вплив на хворого, симптом або захворювання. Термін П. охоплює декілька типів явищ. 1. Препарати без АФІ (містять лише індиферентну речовину: лактозу, крохмаль і т.п.). 2. Будь-яка діяльність, спрямована на одужання хворого (імітація акупунктури, імітація електрошокової терапії тощо). 3. До П. також відносять ЛП, що не є фармакологічно індиферентними, але й не впливають на певне захворювання; прикладом може бути необґрунтовано широке застосування вітамінів. П. може бути простим — коли застосовують крохмаль, тальк, каолін, карбонат кальцію, фізіологічний розчин натрію хлориду, та складним — коли П. містить додаткові інгредієнти, що імітують побічні ефекти ЛП і контролюють, напр., гіркий смак, сухість у роті та ін. У сучасних фармакологічних дослідженнях інертне (inactive) П. або просте П., напр. лактозу, вважають неадекватним контролем ЛП, оскільки останні практично завжди мають побічні ефекти, що дозволяє диференціювати П. та ЛП як пацієнтам, так і медперсоналу. Тому, сучасне П. містить речовини, що викликають такі ж побічні ефекти, як і досліджуваний препарат, але не чинить впливу на це захворювання, напр. прозерин для контролю ефективності аміназину, який чинить, як відомо, холіноміметичну дію. З метою виключення та максимально можливого зменшення впливу на результати лікування чи дослідження психологічних факторів (головним чином відношення до препарату, який досліджують) як пацієнта, так і лікаря застосовують «подвійний сліпий метод» (double blind method), суть якого полягає у тому, що ні лікар, ні хворий не знають, який ЛП чи П. застосовує певний хворий. З 1970 р. П. та подвійний сліпий метод обов’язкові для оцінки ефективності оригінальних ЛП.

Терапія П. зумовлює П.-ефект. П.-ефект — будь-які зміни, що відбуваються з людиною після прийому (ін’єкції, інгаляції, втирання мазі тощо) П., або процедури, що імітують лікувальну методику (напр. фізіо-, психотерапевтичну). Позитивний П.-ефект — позитивні зміни після призначення П., напр., поліпшення самопочуття або сну, поліпшення показників функції серцево-судинної або бронхолегеневої системи, припинення нудоти або зменшення головного болю, збільшення обсягу рухів та ін. Негативний П.-ефект або «ноцебо» припускає протилежні зміни: погіршення показників функціонального стану організму, напр., виникнення сонливості або безсоння, нудоти, блювання, головного болю, запору або діареї, свербіжу та ін. Негативний П.-ефект у переважної більшості випадків повторює побічні та токсичні ефекти ЛП, описаних в анотації. Мікст П.-ефект зустрічається, коли у одного й того ж пацієнта спостерігають одночасно і позитивні, і негативні зміни. Напр., поліпшився сон, але з’явилася сухість у роті, або зникли неприємні відчуття в ділянці серця, але з’явилась нудота. Саме мікст П.-ефект часто імітує дію ЛП у цілому. Розрізняють справжній (true) та усвідомлений (perceived) П.-ефект. П.-реакторами (placebo reactors) або П.-респондерами (placebo responders) називають осіб, у яких відмічений будь-який П.-ефект. П.-нереакторами (placebo nonreactors, placebo nonresponders) або абсолютними П.-нереакторами називають осіб, у яких не спостерігаються жодні зміни після застосування П. Відповідно до типу П.-ефекту розрізняють позитивні, негативні та мікст П.-реактори (positive, negative, mixt placebo responders).

На сьогодні не існує єдиної теорії, яка б пояснювала механізм дії П., але більшість авторів вважає, що П. завдяки впливу на органи чуття активізує деякі ділянки кори головного мозку. За стимуляцією кори великих півкуль мозку відбувається стимуляція гіпоталамо-гіпофізарної та лімбічної систем, які, у свою чергу, регулюють роботу ендокринних залоз організму. Організм людини, яка отримала П., самостійно збільшує продукцію нейропептидів, а саме: ендорфінів, енкефалінів, дофаміну та ін. П. та П.-ефект необхідно враховувати як вагому складову психотерапевтичного компоненту лікування у фармакотерапії будь-якого захворювання. За даними медичної статистики, різноманітні захворювання (гострі респіраторні захворювання, біль різного генезу, запалення, гіпертонічна хвороба, кашель, стенокардія, ревматичний артрит, виразкова хвороба шлунка, алергічні реакції) можна вилікувати за допомогою П. у 32,2±2,2% випадків. Найбільший успіх лікування за допомогою П. припадає на морську хворобу та легкі психічні розлади (неврози, реактивні депресії) становить до 90% виліковування. П. допомагає, коли треба полегшити відвикання пацієнта від психофармакологічної дії ЛП у високих дозах. П. призначають пацієнтам з метою відмови від систематичного прийому снодійних, протиалергічних, анальгетичних та інших препаратів.

Лапин И.П. Плацебо и терапия. Серия «Мир медицины». — СПб., 2000; Bienenfeld L. The placebo effect in cardiovascular disease // Amer. Heart J. — 1996. — Vol. 132; Bostrom H. Placebo — the forgotten drug // Scand. J. of work, environment and health. — 1997. — Vol. 23; Brown W.A./ The placebo effect // Sci / Amer. — 1998. — Vol. 278; Dobrilla G., Scarpignato С. Placebo and placebo effect: their impact on the evaluation of drug response in patients // Digestive Dis. — 1994. — Vol. 12, № 6.