ЕТИКА БІЗНЕСУ

ЕТИКА БІЗНЕСУ (грец. ethika < ethos — звичка, вдача; англ. business — справа, заняття) — система загальноетичних норм, правил поведінки суб’єктів підприємницької діяльності, їх взаємодії та спілкування. Е.б. розглядає взаємозв’язок цілей та засобів підприємництва, вплив дій підприємця на своє становище і становище працівників фірми, суспільства. До компетенції Е.б. належить дослідження моральних аспектів законодавства у сфері праці, трудових відносин і розподілу суспільного продукту. Принципи Е.б.: економічна доцільність, ситуативність, індивідуальна відповідальність. Функції Е.б.: пізнавально-оцінювальна функція (формування моральної свідомості; розуміння етичних принципів і норм; функція використання етичних принципів і норм як критеріїв оцінювання мотивів, мети, засобів, результатів та наслідків діяльності); регулятивна функція (упорядкування індивідуальної та колективної діяльності й відносин на моральних засадах гуманізму, справедливості, відповідальності тощо; функція закріплення сформованих моральних норм в офіційних документах, а також у традиціях та звичках); контрольна функція (здійснення внутрішнього та зовнішнього контролю за дотриманням моральних норм у професійній діяльності та поведінці підприємців); запобіжно-профілактична функція (стимулювання етичної поведінки; виявлення моральних деформацій, етичних конфліктів, причин, що їх породжують, та їх вирішення й нейтралізація); функція соціалізації (адаптація та індивідуалізація моральної професійної поведінки підприємця; набуття досвіду етичної рольової поведінки на конкретній посаді в процесі колективної праці). Основні завдання Е.б.: дослідження теоретичних проблем моралі бізнесу; розроблення проблем моральних аспектів бізнесу; виявлення вимог, які висуваються щодо моральності бізнесмена; вивчення особливостей моральної свідомості бізнесмена; розроблення питань морального виховання та самовиховання бізнесмена. Джерелом Е.б. є «Принципи міжнародного бізнесу» — етичний кодекс, розроблений представниками провідних компаній США, Західної Європи та Японії, прийнятий у Швейцарії в 1994 р. Важливим елементом інституалізації Е.б. в Україні стало підписання провідними українськими та міжнародними компаніями, асоціаціями й неурядовими організаціями Глобального договору ООН, презентація якого відбулася 25 квітня 2006 р. за підтримки провідних українських та міжнародних компаній. Підписанти Глобального договору в Україні заявили про своє бажання щодо створення мережі та принципів Глобального договору в Україні, який є платформою для сприяння та просування соціальної відповідальності бізнесу, джерелами якого є «Загальна декларація прав людини», «Декларація фундаментальних принципів і прав на робочому місці Міжнародної організації праці», «Ріо-де-Жанейрська декларація з екології та розвитку», «Конвенція ООН проти корупції». Найважливішим вітчизняним джерелом Е.б. для підприємців фармацевтичного сектору економіки є національні нормативно-правові акти, що регулюють морально-етичні відносини в економічній сфері, корпоративні деонтологічні документи, а також Етичний кодекс фармацевтичних працівників України, який прийнято на VII Національному з’їзді фармацевтів (15–17 вересня 2010 р., Харків).

Баранівський В.Ф. Етика бізнесу. — К., 2008; Герасимчук А.А. Етика та етикет. — К., 2006; Глобальний договір [Електронний ресурс] / Українська Мережа Глобального договору ООН. — Режим доступу: http://www.globalcompact.org.ua/ua/about/what; Калашник Г.М. Вступ до дипломатичного протоколу та ділового етикету — К., 2007.