ПЕРКОЛЯЦІЯ

ПЕРКОЛЯЦІЯ (лат. рercolatio — проціджування) — один з динамічних методів екстрагування, що ґрунтується на безперервному пропусканні (фільтруванні) екстрагенту крізь шар ЛРС. П. проводиться в перколяторах-екстракторах різної ємності та конструкції (рисунок). Вони можуть бути циліндричної (зручні в роботі при вивантаженні сировини) або конічної (забезпечують більш рівномірне екстрагування) форми, із паровою оболонкою або без неї, що перекидаються і саморозвантажуються; виготовлені з нержавіючої сталі, алюмінію, лудженої міді та інших матеріалів. У нижній частині перколятора є перфорована сітка з фільтрувальним матеріалом, на яку завантажують ЛРС. Метод П. містить три послідовні стадії: замочування ЛРС, настоювання та власне П.

Perkolyaciya.tif

Рисунок. Перколятори-екстрактори: а, в — циліндричні; б — конічний; в — з паровою оболонкою; 1 — перфорована сітка; 2 — фільтрувальний матеріал

Замочування (набрякання) ЛРС здійснюється поза перколятором з використанням від 50 до 100% екстрагенту стосовно маси сировини. Частіше для цього використовують мацераційні баки або інші ємності, що закриваються, із яких зручно вивантажувати замочену сировину. Після перемішування сировину залишають на 4–5 год. За цей час екстрагент проникає між частинками рослинного матеріалу та всередину клітин; сировина набухає, збільшуючись в об’ємі, відбувається розчинення діючих речовин усередині клітини. У виробничих умовах замочування може бути поєднане з настоюванням. Якщо сировина здатна дуже набухати, стадію замочування здійснюють в окремій ємності, тому що сировина може дуже спресуватися і не пропустити екстрагент.

Настоювання набухлого або сухого матеріалу здійснюють у перколяторі, в який на перфороване дно з оптимальною щільністю, щоб у сировині залишалося якнайменше повітря, завантажують ЛРС, накривають фільтрувальним матеріалом, притискають перфорованим диском і заливають екстрагентом так, щоб максимально витиснути повітря та створити «дзеркало» шаром 30–40 мм, і настоюють протягом 24–48 год (з урахуванням морфолого-анатомічної будови сировини) до досягнення рівноважної концентрації.

Власне П. містить безупинне проходження екстрагенту крізь шар сировини і збирання перколяту. Зливання перколяту та одночасне подавання зверху екстрагенту здійснюється зі швидкістю, що не перевищує 1/24 або 1/48 (для великих виробництв) частини робочого об’єму перколятора за 1 год. При цьому насичена витяжка витісняється з ЛРС потоком свіжого екстрагенту і створюється різниця концентрацій БАР у сировині та екстрагенті. Швидкість П. повинна бути такою, щоб встигала відбутися дифузія БАР у витяжку (зазвичай визначається експериментально). При одержанні настойок П. закінчують одержанням 5 або 10 об’ємів (залежно від властивостей сировини) витяжки стосовно маси завантаженої сировини.

У промисловості для інтенсифікації екстрагування використовують настоювання, циркуляцію та їх поєднання. В одному із варіантів П. першу, досить концентровану витяжку повністю зливають з перколятора, додають свіжий екстрагент, настоюють протягом 3–6 год, зливають повністю та приєднують до першої, а із сировиною проводять ще 1–2 подібні операції до одержання необхідної кількості витяжки. В іншому разі в процесі настоювання проводять циркуляцію екстрагенту в перколяторі-екстракторі за допомогою насоса, що подає витяжку з нижньої частини у верхню до досягнення рівноважної концентрації. Далі проводять П. шляхом витиснення чистим екстрагентом.

ДФУ. — 1-ше вид. — Х., 2001; Молчанов И.И. Интенсивная обработка лекарственного сырья. — М., 1981; Промышленная технология лекарств. В 2 т. Т. 2 / Под. ред. В.И. Чуешова. — Х., 1999; Технология лекарственных форм. В 2 т. Т. 2 / Под. ред. Л.И. Ивановой. — М., 1991; Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків / За ред. І.М. Перцева — Вінниця, 2007.