ТЮТЮНОПАЛІННЯ

ТЮТЮНОПАЛІННЯ, або тютюнізм, — паління тютюну — серйозна медико-соціальна проблема та одна з основних запобіжних причин неінфекційних хвороб. Шкідливий вплив Т. на організм відомий людству протягом багатьох століть. У XVII ст. китайські філософи стверджували, що тривале куріння «обпікає легені». У Бутані у 1729 р. прийнято перший закон, що забороняв Т. у всіх релігійних місцях, який діє й досі. Однак, незважаючи на багато століть знань про шкоду Т. та десятки років боротьби з цією звичкою, кількість курців в усьому світі неухильно збільшується. Ситуація з поширенням Т. в усіх країнах набрала характеру глобальної епідемії. На сьогодні в усьому світі палять близько 1,26 млрд людей, серед дітей і підлітків — 700 млн. Особливого значення Т. як одна із провідних причин захворюваності, інвалідності та смертності набуває в країнах із високою поширеністю Т.. Тютюн — більш серйозна причина смерті та інвалідності, ніж будь-яка інша хвороба сама по собі. За період з 1950 по 2000 р. у розвинених країнах Т. стало причиною майже 62 млн смертей. Щорічно від причин, пов’язаних із Т., помирають близько 5 млн осіб. Нині куріння тютюну — основна причина захворювань і передчасної смерті людей у багатьох країнах. Доведено, що у курців із великим стажем тривалість життя в середньому на 22 роки менша, а смертність втричі вища, ніж серед некурців. Фахівці вважають, що 25% хвороб, що призводять до передчасної смерті, прямо чи опосередковано пов’язані з Т.

Сигаретний дим — достовірний чинник ризику розвитку багатьох захворювань. Серед курців набагато більше, ніж серед тих, хто не палить, поширені серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, атеросклероз, інсульт, хвороба периферичних судин, аневризма аорти тощо) — саме вони є першою причиною смертності в багатьох країнах світу. Найбільш поширеними серед залежних від Т. є також хвороби дихальної системи (хронічна обструктивна хвороба легень, емфізема, бронхіт, трахеїт, пневмонія, бронхіальна астма), травної системи (виразка шлунка, езофагіт, гастрит тощо), ендокринної системи (цукровий діабет), остеопороз, катаракта, офтальмопатія, порушення слуху та ін. Палінням спричинений високий ризик розвитку раку легені та практично всіх органів людини, зокрема системи кровотворення. Т. зумовлює виражений шкідливий вплив на репродуктивну систему як жінок, так і чоловіків (підвищується ризик розвитку імпотенції). Паління також знижує резистентність (стійкість) організму до інфекційно-запальних захворювань. Таким чином, унаслідок вживання тютюнових виробів розвиваються захворювання практично всіх органів і систем людини, а також змінюється стан пацієнтів з уже наявними хворобами. Особливо згубний вплив Т. має на дітей і курців молодого віку. Небезпека полягає в тому, що чим раніше людина починає палити, тим вищий ризик розвитку хронічних захворювань, таких як онкологічні та серцево-судинні. Доведено, що у тих, хто починає палити у віці молодше 15 років, ризик розвитку онкологічних захворювань підвищений у 25 разів.

Негативний вплив Т. на здоров’я людей багатогранний. Відомо, що у процесі згоряння сигарет або інших курильних тютюнових виробів утворюється дим. У момент затягування температура на кінчику сигарети досягає 900 °C і відбувається суха перегонка тютюну, внаслідок чого утворюються токсичні речовини (приблизно 4000 компонентів), понад 200 із них небезпечні для організму. Повністю склад тютюнового диму не вивчений, але в ньому виявлені речовини, що належать до високотоксичних, подразливих, отруйних і канцерогенних. У багатьох наукових дослідженнях вивчені патологічні механізми впливу компонентів тютюнового диму, що містяться в прямому (дим, який вдихає курець) або бічному (дим, що виходить із запаленого кінця сигарети, який вдихають оточуючі люди) потоці сигарети. Ці речовини потрапляють в організм людини при активному та/або пасивному курінні.

Основна роль серед патологічних чинників Т. належить нікотину (nicotine) — алкалоїду без кольору і запаху, що входить до складу рослин сімейства пасльонових, переважно тютюну. Вважається, що назву нікотин отримав від прізвища французького посла Жана Ніко (Nicot), який привіз насіння і листя тютюну з Португалії до Франції в середині ХVI ст. Нікотин — одна з найнебезпечніших отрут рослинного походження. Первинними мішенями впливу нікотину є нікотинові ацетилхолінергічні рецептори (НАР), що містяться в нейронах гангліїв симпатичної та парасимпатичної нервової систем, скелетних м’язах і ЦНС. Нікотин має пряму дію на НАР і опосередковану — на функціональну активність інших рецепторів (дофамінергічних і адренергічних): відбувається вивільнення адреналіну з надниркової залози, норадреналіну з гіпоталамусу, дофаміну з мезолімбічної системи; підвищення рівня катехоламінів у крові, що впливає на АТ, ЧСС і фактори згортання крові, змінне збільшення секреції кислого шлункового соку, що спричиняє розвиток виразки шлунка та ін.

Курці мають меншу масу тіла, ніж некурці, що пов’язано зі зниженням споживання калорій, а також збільшенням швидкості метаболічних процесів і секреції катехоламінів та гормонів надниркової залози. Дофамін («нейромедіатор задоволення»), виділення якого стимулюється нікотином, призводить до змін ЦНС і розвитку позитивних стимулювальних відчуттів — людина відчуває насолоду і відчуття задоволення від паління, відчуває підвищення працездатності, зниження тривоги, зменшення голоду. Нікотин (подібно до ацетилхоліну) стимулює функціональну активність НАР, однак має на них подвійний вплив: спочатку первинно стимулює рецептори (функція агоніста), а потім блокує їх функціональну активність, тому ЦНС потребує адаптації до токсичної дії нікотину та інших компонентів тютюнового диму, тому людина, яка палить тютюн вперше або після перерви, відчуває запаморочення, нудоту, м’язову слабкість (ознаки, що свідчать про центральну дію нікотину). Обидва ефекти (агоністичний і блокувальний) досить швидко формують у курця толерантність (стійкість) до нікотину, при цьому його центральні токсичні ефекти (нудота, запаморочення, слабкість) зникають. Однак при тривалому вживанні тютюну чутливість НАР до ацетилхоліну знижується, а їх спорідненість до нікотину підвищується, внаслідок чого посилюється толерантність і розвивається фізична нікотинова залежність. З розвитком толерантності починається стійке пригнічення функцій ЦНС, тому для підтримки їх на звичному рівні потрібна все більша кількість нікотину. Із цього моменту починають все сильніше проявлятися негативні впливи нікотину на організм людини. Нікотин впливає на гормональний статус, порушує мінеральний обмін, підвищує ЧСС і АТ, впливає на кровотворні органи і збільшує в’язкість крові, що може бути однією з основних причин раптової смерті завзятих курців у середньому віці. Крім того, для підвищення дози нікотину в крові курець починає викурювати більшу кількість сигарет, щоб отримати той самй ефект або підсилити його, що неминуче призводить до поглинання більшої кількості токсичних речовин тютюнового диму. Поступово формуються різні ступені звикання. Унаслідок паління сигарет розвивається нікотинова залежність, що сприяє постійно зростаючому надходженню в організм великої кількості шкідливих речовин. Толерантність і звикання — суворо індивідуальні процеси. При припиненні надходження в організм нікотину розвиваються симптоми відміни — підвищена дратівливість, тривожність, занепокоєння, збудливість, симптоми депресії, погіршення настрою, почуття гніву, ослаблення уваги, порушення сну (безсоння чи сонливість), головний біль, тремор, підвищене потовиділення, біль у м’язах, запаморочення, посилення кашлю, відчуття закладеності у грудях і пристрасне бажання запалити. Абстинентний синдром досягає свого максимуму через 48 год після відмови від Т. і триває 3–4 тиж. Характерним симптомом нікотинової абстиненції є також підвищений апетит, який на тлі психологічних симптомів призводить до збільшення маси тіла (у середньому на 4 кг за перші 2–3 міс відмови від паління).

Особливе місце серед речовин тютюнового диму посідає чадний газ (СО), який є побічним продуктом процесу горіння та наявний у тютюновому димі у високій концентрації. Його вміст у димі однієї сигарети у 10–20 разів перевищує вміст нікотину. Основний токсичний ефект СО полягає в тому, що він має високу спорідненість із гемоглобіном, яка у 20 разів сильніша, ніж у кисні. Це призводить до блокування гемоглобіну, утворення карбоксигемоглобіну і до розвитку гіпоксії тканин. Особливо це небезпечно у період вагітності. Гемоглобін плода має більш сильний зв’язок із СО, ніж гемоглобін дорослої людини, тому у плода спостерігається вищий вміст карбоксигемоглобіну, ніж у матері. Поступово у плода формується хронічна клітинна гіпоксія, яка зберігається навіть у період, коли мати не курить, включаючи нічний час. Як результат, у матері й у плода підвищується гематокрит і в’язкість крові, що призводить до порушення функціонування плаценти та уповільнення росту плода, а також підвищує ризик розвитку інсульту. Наявність металів у тютюновому димі сигарет залежить від технології виробництва, якості тютюну та інших компонентів. У головному потоці всіх типів сигарет виявляють такі метали, як кадмій, свинець, ртуть, нікель і хром, іноді — цинк і берилій. Серед найтоксичніших речовин тютюнового диму є поліциклічні ароматичні вуглеводні. Їх токсичний ефект полягає у взаємодії з клітинними компонентами, такими як ДНК, що спричиняє розвиток мутацій, які мають властивості цитотоксичності, канцерогенезу і тератогенності. Крім зазначених речовин, у тютюновому димі виявлені також толуол, дисульфід вуглецю, дихлордифенілтрихлоретан, бензол, бензен, вінілхлорид тощо, які ідентифіковані як токсичні речовини. Так, пари бензолу навіть у невеликих кількостях при багаторазовому впливі порушують функцію кровотворних органів, а у великих кількостях діють на ЦНС; формальдегід — токсична речовина, що подразнює слизову оболонку дихальних шляхів, очей; синильна кислота — сильна отрута, що зв’язує гемоглобін, паралізує дихальні центри і викликає задуху; анілін — також отруйна речовина. Канцерогенні речовини тютюнового диму (бензол, бензен тощо) більше ніж у 10 разів підвищують ризик розвитку ракових захворювань у тих, хто палить активно чи пасивно. Особливу небезпеку несе радіоактивний ізотоп полоній-210, більша частина якого накопичується в організмі й спричиняє розвиток ракових клітин. Таким чином, сигаретний дим є достовірним чинником ризику розвитку багатьох захворювань. Зараз Т. розглядають не як шкідливу звичку, а як хронічне захворювання, схильне до рецидивів навіть через тривалий час після відмови від тютюну. Доведено, що відмова від Т. сприяє поліпшенню стану здоров’я в цілому, зокрема необхідна при захворюваннях респіраторної, серцево-судинної та інших систем. Успішне та ефективне лікування при Т. необхідно проводити комплексно та індивідуально для кожної людини.

Кукес В.Г., Маринин В.Ф., Гаврисюк Е.В. Табачная зависимость и ее лечение // Врач. — 2009. — № 4; Bardo M.Т., Schnur P. The motivational impact of nicotine and its role in tobacco use: final comments and priorities // Xebr. Symp. Motiv. — 2009. — Vol. 55; Mykletun A., Overland S., Aaro L.E. et al. Smoking in relation to anxiety and depression. Evidence from a large population survey, the HUNT-Study // Eur. Psychiatry. — 2008. — Vol. 23; Singh S., Loke Y.K., Spangler J.G. et al. Risk of serious adverse cardiovascular events associated with varenicline: a systematic review and meta-analysis // CMAJ. — 2011; WHO report on the global tobacco epidemic 2009: implementing smoke-free environments. Geneva, World Health Organization. — 2009.