ЧЕБРЕЦЬ

ЧЕБРЕЦЬ — Thymus L. (грец. thymos — дух, мужність, сила — за збуджуючу та зміцнюючу дію або давньоєгипетське tham — назви однієї запашної рослини) — трав’янисті рослини і напівкущі родини ясноткових (губоцвітих) — Lamiaceae (Labiatae). Рос. назва: тимьян. Систематика рослин цього роду ускладнена, і думки різних фахівців щодо кількості його видів розходяться.

Ч. звичайний — Thymus vulgaris L.; рос. назва: тимьян обыкновенный. Це невеликий, до 50 см завв. напівкущ із стрижневою кореневою системою. Стебло прямостояче або підведене, чотиригранне, дуже розгалужене, у нижній частині здерев’яніле, трав’янисті гілки тонкі, сірувато-опушені. Листки дрібні, 5–10 мм завд., 2–3 мм завш., цілокраї, супротивні, короткочерешкові, видовжено-ланцетні, сіруваті, з загорненими донизу краями, на обох поверхнях помітні численні ефіроолійні залозки. Квітки дрібні, п’ятичленні, двогубі, чашечка зелена, віночок лілово-рожевий, світло-ліловий, рідше — білий. Суцвіття — колосовидний тирс. Плід — ценобій. Цвіте у червні–липні. Уся рослина має сильний ароматний запах. Батьківщина Ч. звичайного — Іспанія і південь Франції, де він росте на сухих відкритих схилах. У дикому стані поширений у північно-західній частині Середземноморського узбережжя. Культивується в країнах Західної Європи і Північної Америки. Вирощується у незначних обсягах у Криму, Краснодарському краї Росії й Молдові.

Промисловою сировиною Ч. звичайного є вся надземна частина рослини (Herba Thymi vulgaris) та етерна олія (Oleum Thymi vulgaris). Траву заготовляють на другому році життя у два терміни: перше скошення — у період масового цвітіння рослини, друге — восени. Зрізають Ч. звичайний на висоті 10–15 см від поверхні ґрунту. При більш низькому зрізі рослина відростає повільно. Плантації Ч. звичайного використовують протягом 4–5 років. Траву сушать при температурі 50–60 °С, обмолочують і на сортувальних машинах відокремлюють великі шматки стебел. Для отримання етерної олії використовують свіжозібрану сировину.

У траві Ч. звичайного міститься етерна олія (1,0–2,1%). Головною складовою, яка визначає цінність олії, є фенольні сполуки: тимол (до 42%), карвакрол і n-цимол (n-цимен). В олії виявлені монотерпеноїди — l-пінен, γ-терпінен, ліналоол, l-борнеол і сесквітерпен — каріофілен. Окрім етерної олії, у сировині містяться кислоти: урсолова, олеанолова, тимунова (сапонінова), кавова, хлорогенова і хінна; флавоноїди: лютеолін, лютеолін-7-глюкозид, лютеолін-7-диглюкозид; дубильні речовини; гіркоти і мінеральні солі.

Chebrec_1.eps Chebrec_2.eps Chebrec_3.eps

n-Цимол (n-цимен) Тимол Карвакрол

Трава Ч. звичайного — відхаркувальна ЛРС. Її використовують для виготовлення настою, відвару і рідкого екстракту, який входить до складу препарату Пертусин відхаркувальної і пом’якшувальної дії, що застосовують при застудних захворюваннях. Препарат сприяє посиленню секреції бронхів, швидшому виділенню мокротиння та має дезинфікуючі властивості. Призначають при кашлі, бронхіті та інших захворюваннях ВДШ. Етерну олію застосовують зовні при радикулітах і невритах.

Ч. плазкий, Ч. боровий — Thymus serpyllum L. (serpyllum від грец. herpyllos, herpo — повзти); рос. назви: тимьян ползучий, чабрец; нар. назви: богородська трава, чебрик, чепчик, щебрець. Низький, дуже запашний, сланкий напівкущ, який утворює дерновики. Головне стебло повзуче, вкорінене. Стебла тонкі, чотиригранні, сіруваті, часто з фіолетовим відтінком, 6–10 (15) см завв., розпластані на ґрунті, з підведеними або прямостоячими гілочками, покритими волосками. Листки супротивні, короткочерешкові, видовжено-еліптичної форми, 5–10 мм завд., цілокраї, з крапчастими залозками і вигнутими зісподу жилками. Біля основи пластинок і на черешках листка — довгі війчасті волоски. Квітки неправильні, дрібні. Чашечка бурувато-червона, до 4 мм завд., зовні опушена, зубчики по краю з війчастими волосками, 4 тичинки і маточка з чотирироздільною верхньою зав’яззю. Віночок рожево-бузкового кольору, 5–8 мм завд. Квітки зібрані біля основи гілочок у півкільця, а на верхівках — у головчасте або довгасте суцвіття. Ч. плазкий — поліморфний вид, який складається з дрібних видів і форм, пристосованих до певних географічних зон та умов зростання з незначними відмінностями. Деякі систематики вважають його збірним і ділять на ряд дрібних видів. Питання про самостійність цих видів, виділених із Thymus serpyllum L. s. 1, залишається дискусійним. У природі ці види дуже тяжко відрізнити, тому заготівельники використовують їх нарівні з типовою формою. Ч. плазкий поширений у лісовій і лісостеповій зонах європейської частини СНД, на Кавказі, у Західному Сибіру, Забайкаллі і Казахстані, у помірній зоні Євразії до Північного Китаю, Камчатки, а також у Тибеті, Індії й Північній Америці. Росте переважно на піщаному ґрунті.

Лікарською сировиною є трава Ч. плазкого — Herba Serpyllі — суміш листя, квіток і шматочків тонких гілочок. Заготовляють траву в період цвітіння рослини, зрізаючи ножем, ножицями, секатором або серпом верхні трав’янисті пагони без нижніх здерев’янілих стебел. Зривати їх не можна, бо при цьому рослина виривається з коренем, що призводить до знищення заростей. Повторну заготівлю сировини на тій самій ділянці можна проводити не раніше ніж через 2–3 роки. Зібрану траву сушать у затінку на відкритому повітрі або в сушарках при температурі 35–40 °С. Суху траву обмолочують, а потім просіюють, здерев’янілі стебла відокремлюють.

Трава Ч. плазкого містить етерну олію, вміст (і якісний склад) якої широко варіює — від 0,1 до 1%. Вміст фенолів в олії і співвідношення тимолу і карвакролу у фенольній фракції також коливається. До складу чебрецевої олії входять феноли: тимол і карвакрол (30–80%); ароматичний вуглеводень n-цимол; монотерпени: лимонен, терпінен, б-пінен, камфен; моноциклічний сесквітерпен цингіберен; монотерпенові спирти: цитронелол, ліналоол, гераніол, борнеол; естери: ліналілацетат, геранілацетат, борнілацетат; монотерпенові альдегіди: цитраль, цитронелаль; оксид цинеол (евкаліптол). Чебрецева олія має різний запах, напр. тимольний зумовлений вмістом тимолу, цитрусовий — лимонену і цитралю; цинеольний — цинеолу (евкаліптолу), який накопичується до 60%. У траві виявлено тритерпенові кислоти: урсолову й олеанолову; камеді, гіркоти, мінеральні солі. Стигле насіння містить до 33,6% жирної олії, у складі якої визначені кислоти (у%): пальмітинова — 2,6, стеаринова — 2,3, олеїнова — 11,4, лінолева — 20,9 і ліноленова — 62,8.

Траву Ч. плазкого застосовують для виготовлення настою, відвару і рідкого екстракту, який входить до складу препарату Пертусин. Траву Ч. плазкого рекомендують для лікування хворих на алкоголізм. У нар. медицині настій і відвар застосовують при інсульті, ревматизмі, лихоманці, головному болю, радикулітах, невритах, емфіземі й актиномікозі легень, дисменореї, отиті, ударах, як діуретичну, антигельмінтну (при солітері і волосоголовці) ЛРС. У країнах Західної Європи — при нервових хворобах, головному болю, а також як в’яжучу ЛРС. У Болгарії настій застосовують при бронхіальній астмі, пневмонії, гастритах, шлункових коліках, виразці дванадцятипалої кишки, метеоризмі. Листя використовується як приправа до різних страв, при виготовленні сирів, маринадів. Препарати Ч. плазкого протипоказані при гострих запаленнях печінки, нирок і декомпенсації серцевої діяльності.

Ч. Маршалла (Thymus marsсhallianus Willd.); рос. назва — тимиан Маршалла. Вважається самостійним видом. Відрізняється від Ч. плазкого прямостоячими стеблами, більшими листками і рідше — розміщеними квітками у суцвітті. Його траву використовують нарівні з Ч. плазким. Поширений в основному у тих регіонах, що й Ч. плазкий. Основний ареал — на півдні України в басейнах річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу і Сіверського Дінця. Ч. Маршалла росте на схилах балок, у лісосмугах, на лучних степах, у світлих лісах серед чагарників. У Криму — в передгірних і гірських районах. Хімічний склад Ч. Маршалла близький до Ч. плазкого: містить етерну олію — 0,84%, до складу якої входить тимол, карвакрол, α-пінен, камфен, сабінен, n-цимол, ізоборнеол, борнеол — 30%, ундеканова кислота — 0,2%, аміловий спирт — 2%. Крім етерної олії, у траві містяться фенолкарбонові кислоти і їх похідні: кавова, розмаринова, 1-кавоїлхінна, 5-кавоїлхінна; флавоноїди: лютеолін, апігенін, скутелареїн, космосиїн, цинарозид, глюкозид скутелареїну і антоціани. У медицині Ч. Маршалла використовується, як і Ч. плазкий. Лікарська, медоносна, декоративна, кормова рослина.

Либус О.К., Работягов В.Д., Кутько С.П., Хлыпенко Л.А. Эфиромасличные и пряно-ароматические растения. Фито-, -арома- и ароматератия. — Херсон, 2004; Лікарські рослини / Відп. ред. A.M. Гродзинський. — К., 1992; Шретер А.И., Муравьева Д.А., Пакалн Д.А., Ефимова Ф.В. Лекарственная флора Кавказа. — М., 1979; Носов А.М. Лекарственные растения. — М., 2004; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Hippuridaceae — Lobeliaceae. — СПб., 1991; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: Ч. 1 — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae, ч. 2 — Дополнения к 1–7 т. — СПб., 1996; Смик Г.К. Кориснi та рiдкiснi рослини України. — К., 1991; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева, К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.