ПАРЕЗ

ПАРEЗ (грец. paresis — послаблення, розслаблення) — зниження м’язової сили в кінцівках, унаслідок чого довільні рухи можливі, але їх обсяг і сила значно знижені. Етіологія П. різноманітна: інсульт, черепно-мозкова травма, пухлини мозку, ураження спинного мозку, полінейропатії внаслідок вірусних інфекцій (герпесу, кору, грипу, ентеровірусів, аденовірусів), інтоксикацій, алергій, метаболічних і судинних порушень, авітамінозів групи В тощо. Для характеристики розподілу парезів використовують значимі частини слова: «гемі» — ураження руки і ноги з одного боку, правої або лівої, «пара» — обох верхніх кінцівок або обох нижніх кінцівок, «три» — трьох кінцівок, «тетра» — усіх чотирьох кінцівок. Геміпарез зазвичай носить центральний характер і найчастіше виникає в результаті однобічного ураження, що впливає на протилежну півкулю мозку або протилежну половину стовбура мозку (напр. при інсульті або пухлині). Геміпарез часто супроводжується слабкістю м’язів нижньої половини обличчя (напр. відвисанням щоки, опущенням і нерухомістю кута рота). Парапарез центрального характеру найчастіше виникає при ураженні грудного відділу спинного мозку внаслідок його стискування пухлиною, абсцесом, гематомою, а також травми, інсульту або запалення (мієліту). Тетрапарез центрального характеру може бути наслідком двобічного ураження півкуль великого мозку, стовбура мозку або верхньошийного відділу спинного мозку. Гострий центральний тетрапарез часто буває проявом інсульту або травми. Гострий периферичний тетрапарез зазвичай виникає внаслідок поліневропатії (напр. дифтерійної поліневралгії). Змішаний тетрапарез може бути зумовлений боковим аміотрофічним склерозом або стискуванням шийного відділу спинного мозку грижею диску. Монопарез частіше буває пов’язаний з ураженням периферичної нервової системи; в цьому випадку слабкість відзначається в м’язах, що іннервуються певним корінцем, сплетінням або нервом.

Лікування П. дуже індивідуальне і залежить від причини, яка призвела до розвитку розладів руху. Лікування розладів руху при ураженні спинного мозку визначається причиною захворювання. У випадку мієліту, менінгомієліту на фоні інфекційно-запальних захворювань призначають антибактеріальні ЛП. При ураженні спинного мозку вірусної етіології застосовують кортикостероїдні, вітамінні, противірусні препарати. Лікувальні заходи при полінейропатіях включають застосування нейролептиків, транквілізаторів або антидепресантів, хіміотерапевтичних, протизапальних і антигістамінних препаратів, кортикостероїдів, фізіотерапевтичних процедур, курсів мануальної терапії; в окремих випадках здійснюється нейрохірургічне втручання. При травмах ЦНС показані серцево-судинні, плазмозамінні препарати, аналептики, кортикостероїди, діуретики, коагулянти або інгібітори фібринолізу, біогенні стимулятори та ін.

Мартынов Ю.С. Неврология. — М., 1998; Мерта Дж. Справочник врача общей практики. — М., 1999; Штульман Д.Р., Левин О.С. Нервные болезни. — М., 2000.