ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ — це знання, навички та виробничий досвід конкретних людей та нематеріальні активи ФП, а також організаційні та ринкові можливості, інформаційні канали, які конвертовані у вартість і формують конкурентоспроможність компанії.

Виділяють три складові І.к.: людський капітал — вартість компетенцій персоналу і використовуваних методів управління, спрямованих на оптимізацію використання професійних здібностей працівників, їх умінь і навичок діяльності в компанії. Структурний капітал — вартісна оцінка інфраструктури компанії (інформаційних технологій, робочих процесів, комунікативних систем, інформаційних ресурсів тощо). Інноваційна частина структурного капіталу містить інтелектуальну власність (патенти, свідоцтва), а також те, чому важко дати точне визначення, але великою мірою визначає вартість компанії (науково-технічні дослідження та розробки, ноу-хау, ідеї, винахідницька діяльність). Структурний капітал характеризує можливості фірми відповідати вимогам ринку, він є власністю компанії та може бути відносно самостійним об’єктом купівлі-продажу. Ринковий капітал — капіталізована вартість компанії, яка містить фірмове найменування, переваги покупців, торговельні марки, імідж компанії, її ділову репутацію, сталість відносин із партнерами та ін. Одна з головних цілей формування ринкового капіталу — створення такої структури, яка дозволяє споживачу продуктивно спілкуватися з персоналом компанії. Величина І.к. ФП визначається як різниця між його ринковою вартістю та балансовою вартістю його активів.

І.к. — основа для майбутнього зростання ФП, тому його оцінка допомагає формувати довгострокову стратегію організації в постійно змінному зовнішньому середовищі. Мотивами оцінки І.к. є формування стратегії компанії; моніторинг її виконання; допомога в ухваленні рішень про диверсифікацію та розширення; побудова ефективної системи винагороди; сигналізація акціонерам, інвесторам, кредиторам та іншим особам про очікуване зростання вартості фірми завдяки її інтелектуальним активам та ін.

Методи оцінки І.к. можуть бути згруповані в чотирьох напрямках: 1) методи прямого вимірювання І.к. (Direct Intellectual Capital methods — DIC); 2) методи, засновані на ринковій капіталізації (Market Capitalization Methods — MCM); 3) етоди, засновані на показнику віддачі на активи (Return on Assets methods — ROA); 4) методи, засновані на створенні системи збалансованих показників (Scorecard Methods — SC).

До методів прямого вимірювання І.к. належать усі методи, засновані на ідентифікації та грошовій оцінці окремих активів або окремих компонентів. Після того, як оцінено окремі компоненти І.к. або навіть окремі активи, здійснюється інтегральна оцінка І.к. ФП. Методи ринкової капіталізації засновані на обчисленні різниці між ринковою капіталізацією компанії та власним капіталом її акціонерів. Методи віддачі на активи базуються на обчисленні відношення середнього доходу компанії до вирахування податків до матеріальних активів компанії, яке порівнюється з аналогічним показником для галузі в цілому. Щоб обчислити середній додатковий дохід від І.к., отримана різниця множиться на матеріальні активи компанії. Далі шляхом прямої капіталізації чи дисконтування очікуваного грошового потоку можна розрахувати вартість І.к. компанії.

Scorecard Methods (SC) передбачають ідентифікацію різних компонентів нематеріальних активів або І.к., до яких докладаються індикатори та індекси після підрахунку очок або порівняння даних графіків. При цьому слід зазначити відносну близькість DIC- і SC-методів, а також MCM- і ROA-методів. У перших двох відправною точкою є ідентифікація окремих компонентів І.к., у наступних — розрахунок інтегрального ефекту. Використання методів типу ROA і MCM доцільне при злитті фармацевтичних компаній, у ситуаціях купівлі-продажу інноваційного бізнесу. Використовують для ілюстрації фінансової вартості нематеріальних активів, порівняння компаній у межах однієї галузі. Вони ґрунтуються на облікових оцінках, їх легко усвідомлюють професійні бухгалтери. Недоліки цих методів полягають у тому, що вони недоцільні для застосування в некомерційних організаціях, внутрішніх відділах. Це особливо стосується MCM-методів, які доцільні для використання лише в публічних фармацевтичних компаніях. Переваги діагностичної інформаційної системи і SC-методів полягають у тому, що вони можуть бути застосовані на будь-якому рівні організації. Вони більше наближені до події, тому одержувані оцінки є більш точними, ніж чисто фінансові вимірювання. Ці методи більш ефективні для некомерційних організацій, внутрішніх відділів, а також для організацій громадського сектора і для екологічних та соціальних цілей. Їх недоліки полягають у тому, що використовувані індикатори є контекстними і мають бути підібрані для кожної організації та певної мети дослідження. Крім того, ці методи нові й нелегко сприймаються суспільством і менеджерами, які звикли проводити оцінки з фінансової точки зору. Комплексні підходи передбачають використання великих масивів даних, які важко аналізувати і пов’язувати.

Таким чином, для кожної оцінки І.к. доцільне використання певного методу. Жоден із методів не є універсальним. Основними критеріями при розробленні системи оцінки І.к. у фармації є прозорість і достовірність, економічність, співвідношення зі стратегічною і тактичною метою організації, генерування необхідної інформації для акціонерів, інвесторів та інших зацікавлених осіб. При цьому управління І.к. ФП є важливою складовою інноваційної діяльності та сприяє плануванню і реалізації інноваційних проектів, які розраховані на значний якісний стрибок у виробництві та соціальній сфері.

 Посилкіна О.В., Літвінова О.В. Управління інтелектуальним капіталом в умовах інноваційного розвитку фармацевтичного виробництва // Управління, економіка та забезпечення якості в фармації. — 2012. — № 5; Посилкіна О.В., Літвінова О.В., Грошовий Т.А. Патентознавство: Навч. посіб. — Х., 2013; Stewart T.A. Intellectual Capital. The New Wealth of Organizations. — NY, L., 2007; Sveiby К.Е. Measuring intangibles and intellectual capital // Knowledge Management. — 2009. — № 1.