МАЛИНА ЗВИЧАЙНА

МАЛИНА ЗВИЧАЙНА — Rubus idaeus L. (від rubus — лат. назви малини або ожини; від ruber — червоний; idaeus — від грец. idaios — ідський (за Плінієм, від гори Іда на о. Кріт) — напівкущ з роду рубус (Rubus L.) родини розові (Rosaceae L.); рос. назва — малина, англ. — raspberry. Дикоросла М.з. росте в лісовій і лісостеповій зонах Росії, на Кавказі, в Західному і Східному Сибіру, в Україні у мішаних і хвойних лісах, у горах (до 2000 м), на галявинах, вирубках, згарищах, по берегах річок, в ярах. М.з. широко культивується на присадибних ділянках і в промислових цілях. Відомо багато сортів рослини, в тому числі — ремонтантних, із жовтими і чорними плодами.

М.з. — колючий напівкущ, має річні вегетативні пагони і здерев’янілі дворічні стебла, завв. 0,5–1,8 м. Однорічні пагони трав’янисті, безплідні, із загнутими донизу колючками, зелені, із сизим нальотом, дворічні пагони — здерев’янілі, з колючками тільки на бічних зелених гілочках, жовтувато-коричневого кольору, утворюють укорочені квітконосні гілочки. Листки чергові, трійчасті або непарно-перистоскладні, з 3–5(7) яйцеподібними листочками і ниткоподібними прилистками. Квітки двостатеві, п’ятипелюсткові, білі, у щиткоподібно-волосистому суцвітті і в пазушних малоквіткових китицях. Цвіте у червні–липні, плоди достигають у липні–серпні. Плід — складна червона соковита кістянка округлої чи конусоподібної форми, складається з великої кількості (30–60) окремих кістянок, що зрослися. Останні утворюють порожнистий конус з округлою верхівкою діаметром 7,5–12 мм. Усередині кістянки містять кісточку з ямчастою поверхнею. Плоди сизо-малинового кольору, кісточки — темно-жовтого.

Офіцинальною сировиною є плоди М.з. — Fructus Rubi idaei, які збирають лише в суху погоду, цілком стиглі, без квітоніжок і квітколожа. Їх складають у неглибокі кошики, швидко транспортують до місця сушіння, де очищують від гілочок, недозрілих і перезрілих, м’ятих і зіпсованих плодів і розкладають тонким шаром. Спочатку підв’ялюють на відкритому повітрі, потім досушують у сушарках при поступовому підвищенні температури (30–50–60 °С), розкладаючи тонким шаром на тканині, обережно перегортають. Вихід сировини — 16–18%. Термін придатності сушених плодів — 2 роки.

У народній медицині використовують квітки (Flores Rubi idaei) і листя (Folia Rubi idaei) М.з., які збирають у травні–червні й сушать під наметами. Листя рекомендують заготовляти з річних вегетуючих пагонів, обшморгуючи листочки із грубого загального черешка.

Плоди М.з. містять: вуглеводи — до 7,5% (фруктоза, глюкоза, сахароза); пектинові речовини 0,45–0,73%; органічні кислоти та їх похідні — до 2,0% (яблучна, лимонна, саліцилова, винна, сорбінова, мурашина, оцтова, пропіонова, масляна, капронова, 2-метилбутанова, 3-метил-2-бутенова, октанова і деканова кислоти, етилацетат, 3-метил-2-бутен-1-ілацетат, 3-метил-2-бутен-1-ілформіат, цис-3-гексен-1-ілацетат, цис-3-гексен-1-ілформіат, етил-5-гідроксіоктаноат, етил-5-гідроксидеканоат); у насінні до 21% жирної олії; вітаміни (аскорбінова кислота — до 0,45мг%, тіамін (В1), рибофлавін (В2) 0,012 мг%, нікотинова кислота (РР) 0,6 мг%, фолієва кислота, каротиноїди — 0,3–06 мг% (α-каротин, β-каротин, α-токоферол, γ-токоферол, δ-токоферол); мікро- і макроелементи (калій, залізо, марганець, цинк, кобальт); бензол і його похідні (ксилол, бензальдегід, бензойна кислота, бензилацетат, бензиловий спирт, 3,4-диметоксибензальдегід, (2-етилгексил)фталат, дибутилфталат); фенол і його похідні (4-вінілфенол, 2-метокси-4-вінілфенол, 2-метокси-5-вінілфенол, 2-фенілетиловий спирт, транс-коричний спирт, евгенол, ванілін, 4-(4′-гідроксифеніл)бутан-2-он (распберрі-кетон), 4′-О-β-D-глюкопіранозид 4-(4′-гідроксифеніл)бутан-2-она, 3′-О-β-D-глюкопіранозид 4-(3′,4′-дигідроксифеніл)бутан-2-она; фенолкарбонові кислоти та їх похідні (кавова, n-кумарова, ферулова, ванілінова, гентизинова, n-гідроксибензойна, гомопротокатехова, протокатехова, саліцилова, 4′-(4»-ацетил)арабінозид і 4′-(4»-ацетил)ксилозид елагової кислоти; флавоноїди — до 1,4% (3-глюкуронід кверцетину, 3-глюкуронід і 3-О-β-D-глюкопіранозид кемпферолу, (+)-катехін, (-)-епікатехін, 3-глюкозид, 3-софорозид, 3-софорозидо-5-рамнозид, 3-рутинозид, 3-глюкозилрутинозид і 3-самбубіозид-5-рамнозид ціанідину, 3-глюкозид пеларгонідину; похідні фурану (2,5-диметил-4-гідрокси-3(2Н)-фуранон, 2,5-диметил-4-метокси-3(2Н)-фуранон, 5-метил-4-гідрокси-3(2Н)-фуранон; аліфатичні спирти, альдегіди, кетони і їх похідні (етанол, 2-метилпропанол, 2-метилбутан-1-ол, пентан-1-ол, 3-метил-2-бутен-1-ол, гексан-1-ол, транс-3-гексен-1-ол, цис-3-гексен-1-ол, транс-2-гексен-1-ол, ацетоїн, гексаналь, транс-2-гексеналь, 6-метил-5-гептен-2-он; дубильні речовини — до 0,3%; ефірну олію (α-іонон, α-пінен, лімонен, α-терпінолен, нерол, гераніол, α-терпінеол, терпінен-4-ол, ліналоол, ліналоол оксид, n-цимол, піперитон, сабінен, цис-сабінол, транс-каріофілен, α-феландрен, гумулен, α-елемен); β-ситостерин.

Листя М.з. містить: тритерпеноїди (олеан-18-ен-1β, 2α,3α-тріол, олеан-12-єн-3β,29-діол, урс-12-ен-3β,30-діол, 3β-(О-β-D-глюкопіранозил)олеан-12-ен-1α, 2α,3β-триол, 28-(О-β-D-глюкопіранозил)урс-12-ен-2α,3β,19α-тригідрокси-28-ова кислота, 3β-(О-β-D-глюкопіранозил)олеан-12-ен-1α,2α,3β-тригідрокси -28-ова кислота; фенолкарбонові кислоти та їх похідні (галова і елагова кислоти, метилгалат); флавоноїди (кверцетин, 3-О-β-D-глюкозид, 3-О-β-D-галактозид, 3-О-α-L-арабінопірозид кверцетину, кемпферол, 3-О-β-D-галактозид, 3-О-β-L-арабінопірозид і 3-О-β-D-(6»-E-n-кумароїл)глюкозид кемпферолу, гіперозид, рутин, ізокверцитрин, афзелін, астрагалін, (+)-катехін, (–)-епікатехін, 3-(2G-глюкозил)рутинозид, 3-самбубіозид і 3-ксилозилрутинозид ціанідину, 3-софорозид і 3-(2G-глюкозил)рутинозид пеларгонідину; дубильні речовини. Квітки М.з. містять: тритерпеноїди (урсолова, олеанолова кислоти, α- і β-амірин).

У науковій медицині застосовують свіжі й сушені плоди М.з. Із свіжих плодів виготовляють малиновий сироп (Syrupus Rubi idaei), який використовують для поліпшення смаку ліків. Чай із сушених плодів призначають при різних простудних захворюваннях (чинить потогінну, анальгезивну і протизапальну дію). Як дієтичний продукт плоди М.з. споживають у натуральному вигляді при анемії, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті, для збудження апетиту й поліпшення травлення при екземі. При нефриті й подагрі вживання плодів М.з. протипоказане. Народна медицина рекомендує вживати пагони і листя М.з. як заварку до чаю, який п’ють при застуді, грипі, знесиленні після хвороби, при ревматизмі. Распбері-кетон підвищує шкірний інсуліноподібний фактор росту, стимулює ріст волосся й підвищує еластичність шкіри. З досвіду народної медицини відомо, що листя М.з. характеризується протизапальними, в’яжучими, антитоксичними, кровоспинними властивостями. Настій листя застосовують при хворобах органів дихання, кашлі, гарячці, діареї та ентероколіті, гастриті, при шлункових кровотечах і геморої, при надмірних менструаціях та проти висипів на тілі, вугрів, екземи. Зовнішньо настій листя застосовують для полоскання при стоматиті, фарингіті й ангіні, для примочок і зрошування при шкірних захворюваннях. В експерименті настій і настойка листя проявляють стресо- й гастропротекторні властивості. Настій квіток М.з. вживають при геморої, гарячці, а зовнішньо — при кон’юнктивіті, блефариті, для промивання обличчя при вуграх. Олійний настій квіток застосовують при дерматозі, зумовленому укусами комах. Відвар коренів М.з. у народній медицині використовують для лікування при бронхіальній астмі та неврастенії.

Лекарственное сырье растительного и животного происхождения. Фармакогнозия: Учеб. пособ. / Под. ред. Г.П. Яковлева. — СПб., 2006; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Растительные ресурсы России: Дикорастущие цветковые растения, их компонентный состав и биологическая активность. Т. 2. Семейства Actinidiaceae — Malvaceae, Euphorbiaceae — Haloragaceae. — СПб., 2010.