ГАНЕМАНН Христіан Фрідріх Самуель

ГАНЕМАНН Христіан Фрідріх Самуель (10.04.1755, Мейсен, Саксонія — 02.07.1843, Париж, Франція) — німецький лікар, доктор медицини, вчений, фундатор гомеопатії як самостійної терапевтичної системи.

Hanemann.tifЗакінчив Ерлагінський університет (1779), одержав практичну фармацевтичну освіту в Дессау (1781).

Працював: практичним лікарем у ряді північних та центральних міст Німеччини (з 1779), Франції (з 1835); перекладачем зі стародавніх та багатьох європейських мов наукової літератури з медицини, хімії та фармакології. Займався викладацькою діяльністю як Magister legens у Лейпцизькому університеті (1812–1821).

Напрями наукових досліджень: вивчення на собі дії (після перекладу праці «Materia medica» професора В. Куллена у 1790 р.) терапевтичної дози хінної кори, яка викликала подобу малярійного нападу; встановлення дії на здоровий людський організм (протягом майже 50 років) різних лікарських речовин рослинного, тваринного та мінерального походження з визначенням спричиненої ними клінічної картини певного захворювання; припущення про здолання хвороб тими засобами, які у здорової людини викликають аналогічну сукупність симптомів, і призначення пацієнтам подібних ліків; створення вчення про конституцію, дослідження типологічних особливостей перебігу хронічних захворювань.

Наукові здобутки: встановлення трьох постулатів гомеопатичного лікування: принципу подібності як основного закону вибору препарату в гомеопатії, визнання терапевтичної активності мікродоз активної речовини (збільшення сили в міру зниження концентрації за умов динамізації при приготуванні ліків) та дослідження цілющих властивостей лікарських субстанцій на здорових людях з метою встановлення патогенезу захворювання. Запропонував використання під час епідемії скарлатини (1799), тифу (1813), холери (1830–1831) гомеопатичних препаратів. Організував із послідовниками «Союз пруверів (випробувачів)» (1812). Написав близько 70 оригінальних праць із хімії та медицини, переклав два десятки книг з англійської, французької, італійської та латини.

Основні праці: «Conspectus affectuum spasmodicorum aetiologicus et therapeuticus» («Про причини і лікування судомних хвороб») (дис.). — 1779; «Organon der rationeіlen Heilkunde» («Органон раціонального лікарського мистецтва») 1-ша редакція — 1810; «Organon der Heilkunst» («Органон лікарського мистецтва») 2-га–6-та редакція — 1818, 1824, 1829, 1833, 1921; «Reine Arzneimittellehre» («Чисте лікознавство») у 6 т. (1811–1819); «Die chronischen Krankheiten» («Хронічні хвороби») у 5 т.(1828–1830).

Літ.: Гуцол Л.П. Основи гомеопатії. — Вінниця, 2011; Краснюк И.И., Михайлова Г.В. Фармацевтическая гомеопатия. — М., 2005; Пеньковая А.И., Легач Е.И., Лотин А.В. Гомеопатия в Харькове. — Х., 2004;